“Жіноча спілка промислова “Труд”.
У 1900 році з ініціативи В. Нагірного постала промислова жіноча спілка “Труд”. Важливу роль у її заснуванні та діяльності відіграли провідниці жіночого руху Ґресякова, О.Бачинська, Панкевичева. Спочатку спілкою керували її ідейний батько та активний засновник В.Нагірний, а також І.Кокорудзова, М.Білецька.
До І світової війни спілкою та школою жіночого кравецтва “Труд” керувала Герміна Шухевич (дружина видатного етнографа, автора “Гуцульщини” Володимира Шухевича та бабця славетного Романа Шухевича-Чупринки, команданта УПА). Після війни (1914-20) управителькою школи “Труд” була С.Олесницька; її продукція, за відгуками сучасників, “відзначалась артистичним кроєм”. Згодом при школі створили салон мод і дамських капелюхів, який вела Марія Драгомирецька (дружина письменника Льва Лепкого), яка опанувала фах модистки у Відні.
Основна мета діяльності товариства полягала у “виробництві, продажу всяких предметів, входячих в круг праці жіночої як: всякого роду убора, білля, предметі в для украшення, як також закупно і продаж всяких матеріалів до сих виробів потрібних, удержування курсів, які підготовляли б дівчат до кравецького фаху і торгівлі”.У 1904-05 роках “Труд” мав у своєму підприємстві такі відділи: робітню суконь; робітню білизни; салон мод; відділ гафтярський; відділ торговельний. Установа “Труд” була тоді найбільшим таким закладом не лише у Львові, але й на Галичині.У 1910-х роках товариство “Труд” організувало платні курси крою та шиття.
Українські робітниці “Труду” у 1920-30-х рр. влаштовували у Львові “ревії мод” (покази мод), рекламуючи модерний одяг з українськими національними елементами. Організовували вечори народного одягу та виставки не тільки у Львові , але й у Варшаві, Празі, Чикаго.

“Українське народне мистецтво”.
Цей жіночий промисловий кооператив з обмеженою відповідальністю був заснований у Львові, влітку 1922 р. з ініціативи «Союзу Українок». Керівником закладу стала одна з перших найбільш наполегливих та заслужених українських кооператорок Емілія Стернюк. До дирекції кооперативу увійшли Марія Донцова, Марія Громницька, Ірена Домбчевська і Марія Біляк. Головою Наглядової Ради згодилася стати Костянтина Малицька.
Працівниці “У.Н.Т” займалися вишиванням, килимарством, різьбою по дереву тощо. Свої вироби вироби вони рекламували на виставках у Львові, Станиславові, Дрогобичі, Заліщиках , Варшаві, Ґданську, Празі, Чикаго.
З 1926 року кооператив видавав популярний журнал “Нова хата”, на сторінках якого активно пропагували українське народне мистецтво. Головними редакторами «Нової Хати» були Марія Громницька (1925—1926), д-р Марія Фуртак-Деркач (1926—1929) і Лідія Бурачинська (1930—1939). До редакційної колегії належали С. Савицька, Марія Морачевська, К. Малицька, О. Залізняк, Е. Вербицька, Уляна Старосольська, І.Гладка,І. Ґурґула. З еміграції у Празі співпрацювали: Харитя Кононенко, Валерія О’Коннор-Вілінська, Зінаїда Мірна, Софія Русова, Платоні-да Щуровська-Росіневич.
Одною з ланок структури кооперативу були крамниці для збуту виробів народного мистецтва та матеріалів і знарядь, які одночасно виконували роль виставкових салонів. 1січня 1928 р. «У.Н.М.» відкрило власний «склад» при вул. Словацького, 14 на І поверсі. Там розміщувалася і редакція «Нової Хати» з відділом мод і ручних робіт. Окрім вишивок, розпочали продаж також дерев’яних і керамічних гуцульських виробів. 8 жовтня 1928 р. через економічні труднощі кооператив переніс своє розташування до будинку «Труду», на площу Ринок, 39.
У 1931 році Товариство відкриває крамницю у Львові на вул.Костюшка, 1а, а згодом ще одну у Варшаві. Культурно-виховний вплив кооперативу охопив усі західноукраїнські землі та діаспору, налагоджено зв’язки з головними осередками української еміграції у Європі, Америці, навіть — в Китаї.