Наприкінці 19 ст. львівські аматори футболу розпочинали своє знайомство з новою грою на непристосованих майданчиках – якась більша галявина, плац військової частини чи просто клаптик вільної землі на Кайзервальді, Личакові, Богданівці. Та поступово щораз частіше шкільна та гімназійна молодь збиралась у Стрийському парку, де й відбувся перший зафіксований матч на майданчику Крайової Виставки – 14 липня 1894 року, що стало днем народження не тільки львівського, а й українського футболу.
Місце на Стрийській було зручним, згодом у цьому районі розмістили свої спортивні об’єкти клуби “Чарні” (після 1944 року на стадіоні “Динамо”. Зараз на цьому місті споруда львівської ДПА), “Погонь” (плац військової частини навпроти ДПА), “Сокіл” (частина Стрийського парку в кінці вулиці І. Франка).
Та найпершим львівським стадіоном слід вважати сьогоднішній стадіон Львівського державного університету фізичної культури на вулиці Черемшини (на Личакові). У 1895 році міська влада виділила гімнастичному товариству “Сокул” земельну ділянку, на якій спорудили спортивний комплекс: футбольне поле стандартних розмірів з біговими доріжками довкола та трибунами для глядачів, критий кінний манеж, зали для занять гімнастикою та фехтуванням. Багато років на цьому стадіоні виступали лігова команда “Лехія” та “Другий Сокул”.
Наприкінці 19 – початку 20 ст. головною футбольною ареною міста залишався стадіон у Стрийському парку, хоча футболісти перебрались з виставкового майданчика на велотрек, де між доріжками облаштували поле. Але футбол збирав щораз більше прихильників, яким було затісно. Тоді вони розширили свою територію за Стрийську рогатку – зараз це простір між вулицями Козельницькою та Чмоли. Тут, крім футбольного поля, були ще чотири спортивні майданчики (до 80-х років тут були тенісні корти, де відбувались змагання найвищого рівня). Трибуна на 500 сидячих місць була критою. Відкриття відбулось 29 червня 1909 року. Того дня глядачам показали нову гру з м’ячем баскетбол у виконанні дівочих команд. На території парку збудували стадіон “Чарні”, який відкрили 29 червня 1923 року. Саме там 2 вересня 1923 року відбувся перший у Львові міжнародний матч національних збірних: зустріч команд Польщі та Румунії завершилась нічиєю 1:1. Через сім років дерев’яні трибуни згоріли. Тоді на допомогу найстарішому клубу Львова прийшла вся Польща: з кожного квитка лігових матчів відраховувався певний відсоток на відбудову львівського стадіону. Вже через рік було збудовано новий стадіон із залізобетонними трибунами на 1800 місць, а всього навколо футбольного поля могли розміститись 10 тис. глядачів.
1 травня 1913 року навпроти цього парку власний стадіон відкрила “Погонь”. Через декілька років збудували трибуну на дві тисячі місць. А загалом за грою могли спостерігати майже десять тисяч глядачів. Особливо популярною вважалась такзвана “Зелена трибуна” – на деревах, що оточували стадіон. Цей стадіон проіснував до кінця 40-х років, а потім став плацом для вояків Залізної дивізії.
Спортивний клуб “Гасмонея” спочатку займав майданчик на Янівському передмісті (на вул. Шевченка). Але після Першої світової війни це місце зайняли військові, бо поруч були розташовані склади боєприпасів. Тоді для клубу знайшлося місце у Кривчицях, де 7 липня 1923 року “Гасмонея” відкрила новий стадіон. Він був найбільшим в місті – на його трибунах могли розміститись 11 тис. глядачів. Однак 28 листопада 1932 року стадіон згорів. Було вирішено збудувати новий стадіон в іншому місці, на вул. Золотій. Після 1944 року стадіон назвали “Торпедо”.
Горів і український стадіон “Сокола-Батька”, який збирали відновити, але події Другої світової війни цьому перешкодили. Пізніше всі спортивні об’єкти стали державними. На початку 1960-х років у Снопківському парку збудували стадіон “Дружба” на майже 50 тис. глядачів, його відкрили 18 серпня 1963 року. Там грала найкраща команда міста – “Карпати”. Після реконструкції 1999 року кількість місць зменшилась до 30 тис.
Перед Другою світовою війною менш заможні спортивні товариства та клуби мали для власних потреб невеликі комплекси тільки з футбольним полем (як, наприклад, на місці сучасного стадіону колишнього виробничого об’єднання “Сільмаш” по вул. Любінській, або на Цитаделі. На стадіоні на Цитаделі вперше у Польщі 1931 року провели футбольну гру при штучному освітленні.

 

За матеріалами газети “Високий замок” від 9 січня 2014 року.