Рава-Руська

Рава-Руська — одне з найстаріших міст України. Вперше в документах Рава-Руська згадується в XV ст. Відомо, що белзький і мазовецький князь Владислав у 1455 р. невеликий населений пункт на річці Рата назвав іменем свого володіння на Мазовецькій землі — Равою, з додатком слова “Руська” для відрізнення від Рави-Мазовецької, розташованої на території Польщі. Що стосується самої назви міста, то тут єдиної думки немає.
Більшого значення набула Рава-Руська в XVII ст. Цьому сприяло те, що через місто проходив торговельний шлях зі Сходу на Захід. Почали розвиватися різні ремесла і торгівля, в чому були зацікавлені не тільки місцева шляхта і міська верхівка, але й польський король. Саме тому в 1622 році місту були надані привілеї на проведення щорічних ярмарків.
У 1648 р. в Раві-Руській відбулась зустріч короля Польщі Августа ІІ та імператора Російської імперії Петра І. Монархи домовились про спільні бойові дії проти шведів та турків та влаштували гучний бенкет на горі Шовковиця. У 1704 р. шведські війська помстились місту за військовий договір, повністю знищивши його.
Значне пожвавлення в розвитку міста спостерігається у зв’язку з будівництвом залізничних шляхів Сокаль — Ярослав та Львів — Белзець, що були прокладені через Раву-Руську і відкриті 23 листопада 1887 року. Рава-Руська стала залізничним вузлом.
В Раві-Руській деякий час жив і працював український письменник і громадський діяч Лесь Мартович.
У центрі міста варто огянути споруди колишньої пожежної частини, парафіяльний костел Св. Йосифа (1770-1776 рр.), церкву Св. Юра (1846 р.), костел монастиря ченців-реформатів. Костел був збудований у 1726-1737 рр.архітектором Павлом Антонієм Фонтаною. Його фасад прикрашають зображення Св. Франциска та Св. Антонія.
[1] Палков Т. Мандрівки Львівщиною на вихідні. Частина І. Північ. Путівник. – Львів: Ладекс, 2009