Село П’ятничани розташоване в Жидачівському районі приблизно за 10 км від Бібрки на трасі Львів — Івано-Франківськ. Перша відома писемна згадка про П’ятничани відноситься до 1418 р. Тут колись пролягав шлях, який з’єднував Галич з Холмом (Хелмом).
З траси добре видно оборонну вежу 14-15 ст. — дуже мало споруд такого плану збереглось до наших днів. Довгий час вежа стояла руйною. У 1991 р. було проведено її реставрацію. Тепер тут музей “П’ятничанська вежа” – філія Львівської галереї мистецтв.
За легендами, П’ятничанська вежа могла бути залишками замку Сенявських чи Василіанського монастиря. Із дуже обмеженої кількості матеріалів у музеї дізналася, що башта захищала населення від татарських нападів. Це була одна з багатьох мурованих веж, які охороняли кордони Галицько-Волинського князівства. Схожі сторожові споруди збереглися не лише в Україні, а й у Білорусі та Польщі. Сторожову башту звели в XIV-XV століттях. Тоді вона стояла біля шляху з Галича на Хелм. Жодного письмового пояснення щодо вежі немає. П’ятничанський міст – окраса вежі Такі мости називали “жеравцем” (журавлем) і застосовували в оборонній архітектурі від часів Київської Русі. У Київському літописі є їх опис – це перша згадка про підйомні мости в Східній Європі в XII столітті. У давнину п’ятничанський міст підіймали впродовж двох хвилин.
Від другої половини XIV століття до ХІХ ст. на теренах П’ятничанського замку був монастир. Існує легенда про підземний хід, що з’єднує вежу з костелом у сусідньому селі.
[1]. П’ять шляхів зі Львова. – К.: Грані-Т, 2008. – 144 с.