Місце для пам’ятника вибирали довго й прискіпливо. Могло б так статися, що Міцкевич постав би біля сучасного Львівського Державного Університету, неподалік від Опери, що тоді ще тільки будувалася, або поблизу собору святого Юра. Поруч з Оперою місце було надзвичано вдалим, але через близькість Полтви в колекторі, вирішили не ризикувати.
Нарешті вибрали Маріяцьку площу, звідки перенесли трохи вбік статую богородиці і фонтан. Наріжний камінь було закладено в день столітнього ювілею поета, 24 грудня 1898 року. П’ять років тривало створення монументу (на кошти з внесків громади) – і нарешті 10 жовня 1904 року пам’ятник було відкрито в присутності сина поета, Владислава Міцкевича. Урочистості з нагоди відкриття монументу тривали тиждень! Було все, як треба: святково прикрашені вулиці і будинки, урочисте богослужіння, львівський композитор Станіслав Нєвядомський написав спеціальну кантату, яку виконував перед монументом зведений хор зі 150 осіб. А починалося все ще в далекому 1897 році, за рік до сторіччя з дня народження автора “Дзядів” і “Пана Тадеуша”. Великі урочистості планувалися по всій Польщі: приміром, і у Варшаві, і у Кракові теж олімпійськими темпами йшло спорудження монументів поету. Більше року комісія зі зведення пам’ятника у Львові розглядала різні варіанти майбутньої прикраси міста, а в лютому 1898р. головний редактор Gazety Lwowskiej Адам Креховецький запропонував створити монумент у вигляді колони. У конкурсі на найкращий проект розглядалися лише роботи, де б була присутня колона. З 20 проектів, поданих на конкурс, що розпочався 10 грудня 1989 року, у “півфінал” увійшли дві роботи: Яна Завєйського та Антоні Попеля, учня скульптора Марконі (це його роботи оголена красуня вітає відвідувачів Етнографічного музею). Проекти були схожі: колона (куди ж без неї), біля неї фігура Міцкевича, над поетом – крилатий Геній Поезії з лірою (Попель) чи лавровим вінком (Завєйський). Тільки завершення монументу були різними: у Завєйського зірка, у Попеля тринога з невгасимим вогнем. Перемогу отримав А. Попель, отримавши нагороду в 1000 австрійських крон. А оте відмінне від проекта-конкурента навершшя пам’ятника (висотою в 3 метри!) виконав український скульптор Михайло Паращук. Непросто було й вибрати виконавця робіт, й потрібні матеріали. Одна з львівських фірм за поставку рожевого граніту і його обробку запросила 95-99 тисяч корон. А міланська фірма Іннокентія Піровано за той самий матеріал запросила лише 64074 корони. Патріотизм – чи економія? Компроміс: граніт взяли італійський, а обробляли камінь львів’яни. Частина колони, якою займався М.Паращук важила 16 тонн. Монтували її зха допомогою спеціального підйомника. Коли у вечірній час встановлювали колону, у небі спалахнули смолоскипи і вогні феєрверків. Вартість усього будівництва становила 200 тисяч корон, з них 40 тисяч – гонорар скульптору Антоні Попелю.
Урочисте відкриття пам’ятника Адаму Міцкевичу розпочалося 29 жовтня 1904 року концертом Музичного товариства в Міському театрі. Наступного дня урочистість продовжилася богослужінням у Латинській катедрі. Службу правили архієп. Юзеф Більчевський, отці Заблоцький, Зайховський і Сапіга. Проповідь промовляв о. Глонб.
Церемонія відкриття пам’ятника розпочалася о 12.00. На трибуні, спорудженій перед пам’ятником, розмістилися гр. Станіслав Бадені, архієп. Юзеф Більчевський та Вебер, гр. Леон Пінінський та Владислав Міцкевич. Після кантати Станіслава Нєв’ядомського, яку виконав хор співацьких товариств Львова, розпочалися урочисті промови. Першим мав слово голова комітету побудови Б. Радзішевський. Під час його промови на огляд громадськості було відкрито пам’ятник. Наступним виступав президент міста Ґодзімір Малаховський. Він відзначив важливість встановлення пам’ятника Адамові Міцкевичу у Львові, адже “тепер це місто вшанувало великого поета не гірше за Краків і Варшаву”. У своїй промові він подякував тим, хто спричинився до спорудження монументу. Після звучання гімну поляків Міхал Ролле прочитав Пам’ятний акт.
Церемонію завершив урочистий похід львів’ян до пам’ятника, в якому взяло участь 87 товариств.
У Міському казино на вул. Академічній о 15:00 відбувся урочистий бенкет, на якому були присутні найповажніші гості урочистого відкриття. У приміщенні товариства “Скала” в цей час відбувався прийом, влаштований для селян: скромний обід і вокально-інструментальний вечір. А Перша ізраїльська громадська кухня від 12:00 до 14:00 організувала безкоштовні обіди.
Довкола колони Адама Міцкевича о 16:00 відбувся збір шкільної молоді. Після походу до пам’ятника у львівських школах відбулися вечори пам’яті поета.
О 17:00 урочисто віднесли вінки з-під монументу до будинку міського Художньо-промислового музею. Увечері в Міському театрі відбулися вистави – “Барські Конфедерати” та “Відьма”.
О 21:00 відбувся вечірній прийом у Ратуші. Гостей вітав президент міста Ґодзимир Малаховський з дружиною.