Село Угринів, за даними книги Володимира Сави «Удома і на чужині», виникло за панування руських князів у ХІІІ ст. ,як поселення якогось Гуріна, можливо боярина. В першій половині ХV ст. Угринів називається Гурінов, а вже з 1469 року — Угринов. Населення Угринова відрізнялося від навколишніх мешканців високим зростом та стилем одягу .
З Угринова на захід йде «гостинець» (битий шлях) до села Долгобичів і далі на Замостя. По правому боці шляху відразу за селом поля називаються «Під Рашем». Від цього шляху навпроти кладовища йшла дорога до села Гонятина. Поля коло цієї дороги називались «За Перегодою» і «Під Гонятином». З села коло кладовища йшла дорога, яку називали “Гостинець Зарудний “, до села Голуби і далі до Грубешова. Ці два биті шляхи були в давнину торгівельними шляхами зі сходу на захід.
Белзькі земські акти стверджують, що 1515 року король Жиглонд I дозволив дідичеві Петрові Голдачеві перемінити село Угринів на містечко. Місто Угринів було обдаровано Магдебурзьким правом та запроваджено ярмарки. Цісар Йосиф I I у 1782 році обмежив панщину на українських землях, які перебували під владою Австрії, а 16 травня 1848 року скасував зовсім .На пам”ять про скасування панщини в Угринові перед школою був встановлений хрест з відповідним написом.
В 1850 році було закладено в Угринові громадський шпихлір (комору), що діяла до першої світової війни .Селяни позичали збіжжя на передновок і віддавали після молотьби з 10-відсотковою винагородою.
У 1890 році заложено в Угринові читальню «Просвіта», де згуртовували громадян о. Смулка та вчитель Скорупський. В 1912 році було засновано товариство «СІч», а в 1925 р. організовано «Союз Українок», товариство «Сокіл» та гурток «Сільський господар».
У 1909 році збудовано двоповерхову муровану школу з вежею, на якій стояв годинник, що показував час на чотири сторони села.
