Перша документальна згадка про містечко Стрілища або Стрілиська (пізніше, як і нині, зване Новими Стрілищами) припадає на 1513 рік. У 1513 р. від Стрілищ (тепер це село Старі Стрілища) було виділено містечко Нові Стрілища на торговому шляху з Бібрки до Рогатина.
Містечко мало привілей на проведення чотирьох ярмарків на рік та щотижневих базарів щопонеділка. Населення становить 290 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новострілищанська селищна рада. Історичні джерела свідчать про те, що в давні часи в селі Старі Стрілища був монастир отців-василіян. В монастирській церкві знаходилась ікона Спасителя, автор якої залишився невідомим. Коли монастир було зруйновано, тодішній ігумен Василь Савицький взяв її на зберігання, а згодом подарував своєму родичеві Іванові Острожкові. Саме в його оселі люди, що приходили молитися, побачили над ликом Господа мерехтіння зірок. Місцевий парох порадив перенести ікону до храму, що й було зроблено. Сяйво з’являлось часто, звістка про це швидко облетіла околиці далекі і близькі. Серед інших, хто дізнався про це, був отець Олексій П’ясецький – парох села Туринка у Жовківському районі на Львівщині. Важко хворий священник постійно молився до ікони Спасителя. Він склав обітницю, що у випадку оздоровлення перевезе образ до Туринки. Слова він дотримав. Урочисте перенесення ікони відбулось 2 липня 1776 року. З нагоди цієї події відбулись чотириденні місії, які проводив отець Гавриїл Бережницький. Створення ікони відбулось, як допускають, ще в 15-16 ст. Іконописний лик обрамлено срібною одежею, яка прикрашена позолоченими квітами. Відкритими залишилось обличчя та руки Христа. Металевий німб-авреоля навкруг голови Спасителя виконано у формі стріл-язиків, основи яких довершено зірочками. Десниця Спасителя складена для благословення, а лівою рукою він торкається кулі, що символізує його як царя Всесвіту. Ліворуч і праворуч від лику Ісуса Христа – монограми (подвійні написи) грецькою мовою як невід’ємний атрибут східних ікон. Таке зображення є одним з традиційних в сакральному малярстві. Дві великих (квадратна і серцеподібна), а також менші срібні воти (декоративні пластинчасті подушечки) нагадують про пожертви на храм, про вдячність за отримані ласки. Серед інших є, зокрема, воти митрополита Лева Шептицького, отця Олексія П’ясецького, отців-домінікан з Жовкви.
Дізнавшись про ікону, Папа Климентій ХІХ дав дозвіл проводити там шість відпустів. Через деякий час парох Туринки привіз з “Вічного міста” частинку хреста, на якому було розп’ято Спасителя. Вона знайшла своє місце в оздобленому сріблом хресті, який у жовтні 1774 року було урочисто перенесено до Туринки. Він, до речі, й дотепер зберігається у церкві на престолі. Храм у селі Туринка був дерев’яним. Отець П’ясецький розпочав будівництво нової церкви на власні кошти, однак, смерть його завадила довести до завершення добру справу. І лише у 1837 р. завдяки власнику Туринки, ректору Львівського університету, професору Петру Кравснекеру храм було добудовано. Святиню, яка до того стояла перед загрозою руйнації, було завершено куполом й хрестом. Перщу Святу Літургію було відслужено у празник Воздвиження Чесного Хреста. Тривалий час приходили на прощу богомільні паломники з міст і сіл Галичини. Багато хто отримував зцілення. Свідчення про це ретельно записувались в спеціальній книзі. Вона збереглась до сьогоднішніх днів. На сторінках цього важливого документу зафіксовано понад 90 чуд.
У 1772 р. в Туринку прибула зі своєю важкохворою дочкою Софією Анна Яворовська. Тут, у святому місці, через посередництво молитви відбулось зцілення дівчини.
Навернувся до Бога, зокрема, один великий грішник, який в 1771 р., побачивши дивний сон, відвідав Туринку, висповідався там. До того він нічого не знав про це село і про чудотворний образ. І лише після того, як побачив у сні Спасителя, що промовляв до нього, твердо постановив змінити спосіб життя.
Описано ще один випадок, який стався з двома монахинями домініканського ордену з Жовкви. Їхнє життя було під загрозою, так як вони захворіли під час чуми. Одній з сестер у сні почулись слова: “Жертвуйся Туринському Ісусові і станеш здоровою”. В уяві монахині постав образ. А коли вона побачила вже в церкві відслонену священником ікону, то виявилось, що побачене у сні зображення співпадало з реальним. Щось подібне у той же час пережив й отець Жолденський – сповідник монастиря отців-домініканів. Господь настановив його, щоб сестри молились про поміч до Чудотворного образу з Туринки. Щира молитва допомогла їм зцілитись.
Мешканці села свято шанують ікону. Згідно з уставленим звичаєм її відкривають під час Служби Божої у великі свята.
Ідея створення копії чудотворного образу та приведення у село Старі Стрілища належить мешканці Нових Стрілищ Ганні Задорожній. Завдяки підтримці отця Василя Копичина (він походить зі Старих Стрілищ) було створено близьку до оригіналу копію ікони. Мистецьку роботу довершив колектив під орудою Василя Хомика, художника з Трускавця. На місці зруйнованого василіянського монастиря у селі Старі Стрілища встановлено хрест.