Історія монастиря розпочинається з того, що Митрополит Андрей Шептицький під час відвідин Канади у 1910 році разом з Генеральним урядом редемптористів підписали угоду про заснування редемптористського монастиря в Галичині.

Таким чином, 4 листопада 1923 року в с. Голоско Велике, біля брам Львова з його північного боку, був заснований третій монастир редемптористів в Україні. Будинок для монастиря була придбана для новіціяту (редемптористів) завдяки допомозі митрополита Андрея Шептицького.

Відбувалось це таким чином: протоігумен Йосиф Схрейверс довідався, що продається невеликий дім разом з приналежною до нього територією в Голоску – 2 км на південь від Збоїськ (де вже існував монастир редемптористів). Отож, він звернувся до його власника, який встановив ціну в сумі 10 тисяч доларів. Не маючи таких грошей, о. Й. Схрейверс звернувся до канцлера митрополичої курії, прохаючи в нього позику. Відповідь канцлера була негативною, напевно, тому, що митрополит у той час був за кордоном. Однак, коли канцлер відвідав цей маєток, то придбав його для митрополії.

Такий стан речей занепокоїв о. Схрейверса. Дізнавшись, що Львівський митрополит, повертаючись із Риму, затримався в Познані (Польща), о. Схрейверс сам поїхав туди, щоб особисто повідомити йому про цю справу. Коли Шептицький вислухав о. Схрейверса, то з усмішкою відповів: «Продаю вам цей маєток, а гроші повернете тоді, коли будете мати таку можливість».

У володіння віце-провінції перейшла територія у 8 га. Біля невеличкого будинку знаходилося три льодовні. У льодовнях протягом усього літа зберігали лід, який продавався у Львові. Це було справжнім джерелом доходів для віце-провінції. Окрім льодовні та малого будинку, тут були також великий сад, озерце та господарське приміщення.

Прислухаючись до поради візитатора о. Гауріса, отці почали розбудовувати невеликий будинок. Над старим помешканням будівництво запланували так, щоб обидва будинки зрівняти під одну висоту. Стараннями о. Р. Костенобеля, ігумена дому в Голоску, новий будинок для новіціяту було добудовано вже в 1926 р. Через ці роботи над будинком у той час навис борг, що складав 6500 доларів, але завдяки прибуткам із льодовні борг швидко сплатили.

Коли в 1936 р. тут розмістили семінарію, то виявилося, що будинок замалий, оскільки кількість студентів щороку зростала. Стараннями нового ігумена отця Ґекірого, який з 1936 р. обіймав цю посаду, дім в Голоску значно розширили.

Таким чином, дім у Голоску став домом новіціяту для братів-хористів аж до 1936 р. Протягом 10 років (1927-1937) тут була також резиденція найвищого настоятеля Львівської віце-провінції, а з 1936р. та до початку Другої світової війни – семінарія. При цьому монастирі не було ні церкви, ні каплиці для прихожан, а тільки внутрішня каплиця для монахів, котрі в ньому мешкали.

У 1937-1938 рр. було споруджено ще одну частину монастиря. Але вже у 1939 р. через трагічні військові події, діяльність віце-провінції було припинено. Відновлено її було через два роки, у 1941 р. і тривала вона ще до 1946 р.

"Львову Назавжди" - 5 років!

5 років — це зовсім небагато у рамках глобального розвитку, але для життя проекту це визначна дата. 15 червня авторський проект "Львів Назавжди" відзначає свій 5-річний ювілей з дня заснування. Проект присвячено Львову і створено для Львова. З його допомогою кожен зможе здійснити віртуальну мандрівку вузенькими вуличками давньоруської та середньовічної частин Львова, а також найцікавішими місцями всієї області, ознайомитись з творіннями відомих і безіменних майстрів минулого. Кожен день існування проекту - це зустріч з цікавими людьми, відвідування культурно-мистецьких подій у нашому місті, радість за кожне досягнення та визнання Львова, де "вперше...". Діяльність проекту проходить під гаслом "Для Львова з любов'ю". Вітаю всіх львів'ян і шанувальників нашого міста і маю для Вас головне побажання - "До зустрічі у Львові". Координатор проекту "Львів Назавжди" Наталя Максимів.