Станіслав Лем – письменник – фантаст, філософ і футуролог. Народився у Львові 12 вересня 1921 року у полонізованій єврейській родині. Батько – лікар – ларинголог Самуель Лем.

Навчався майбутній фантаст в ІІ гімназій ім. Шайнохи (зараз Львівська середня школа № 8 на Підвальній).

З 1939 по 1941 рр. навчався в Львівському медичному інституті. Спершу Лем складав іспит в політехніку, здав успішно, але, будучи представником «неправильного соціального класу» (батько – заможний лікар, завідувач відділенням) його не прийняли. Батько використовував свої зв’язки і з допомогою професора Парнаса, відомого біохіміка, мене відправив сина вивчати медицину, без найменшого ентузіазму з його боку.

Після окупації Львова німцями, працював помічником механіка в ремонтному підприємстві. Після приходу радянських військ повернувся до навчання, але в 1946 р. переїжджає до Кракова, де продовжує медичні студії в Ягеллонському університеті. Лем більше ніколи не повернеться до Львова. Він відмовлявся від всіх запрошень і говорив, що того Львова, в якому він жив, уже нема. Або – що вернутися до цього міста – все одно, що вернутися до колишньої коханої, яка має вже нового чоловіка і дітей від нього.

Врешті диплом Лем так і не отримав, а з 1948 по 1950 рр. працював асистентом наукового гуртка при Ягеллонському університеті.

Ще з 1946 р. публікує оповідання в тижневиках «Кузня», «Загальний тижневик», «Одра». У 1953 році одружився з лікарем – радіологом Барбарою Лесняк. Пісяля приходу до влади генерала Ярузельського переїжджає в Західний Берлін. У 1973 році Американська спілка наукових фантастів прийняла С. Лема в свої ряди. А через декілька років – вигнали, за статтю, в якій критикувалась американська наукова фантастика. Одним з небагатьох письменників, про кого Лем відгукнувся похвально, був Ф. Дік. А сам Ф. Дік в 1974 році написав знаменитий лист в ФБР, в якому стверджував, що Лема не існує, це літературний проект, придуманий марксистами. С. Лем поставився до цього з гумором, бо всі знали, що у Діка проблеми з наркотиками.

На запрошення австрійської спілки письменників у 1983 році з родиною переїжджає до Відня. У 1988 р. повертається до Кракова. Більше не пише фантастики. Він заснував напрямок науково – фантастичного гротеску. Його книжки перекладені понад 40 мовами, знято десяток фільмів та декілька серіалів.

З 1961 року в українських журналах та видавництвах перекладаються і виходять у світ: «Зоряні щоденники Ійона Тихого», «Вірний робот», «Полювання на Сетавра», «Трурлева машина», «Правда», «Конгрес футурологів», «Професор Доньда», «Із спогадів Ійона Тихого», «Одна хвилина людства», «Розповідь першого розмороженого», книгами виходять «Едем», «Соляріс», «Кіберіада», «Повернення з зірок», «Катар», «Фантастика і футурологія», «Високий Замок», «Апокрифи», «Голем XIV».

Спогадам про дитинство та Львів Станіслав Лем присвятив книгу «Високий Замок». Події, що стались з ним після початку Другої світової війни вже не ввійшли в цю книгу. В ній Львів залишається щасливим і дитячим.

 

"Львову Назавжди" - 5 років!

5 років — це зовсім небагато у рамках глобального розвитку, але для життя проекту це визначна дата. 15 червня авторський проект "Львів Назавжди" відзначає свій 5-річний ювілей з дня заснування. Проект присвячено Львову і створено для Львова. З його допомогою кожен зможе здійснити віртуальну мандрівку вузенькими вуличками давньоруської та середньовічної частин Львова, а також найцікавішими місцями всієї області, ознайомитись з творіннями відомих і безіменних майстрів минулого. Кожен день існування проекту - це зустріч з цікавими людьми, відвідування культурно-мистецьких подій у нашому місті, радість за кожне досягнення та визнання Львова, де "вперше...". Діяльність проекту проходить під гаслом "Для Львова з любов'ю". Вітаю всіх львів'ян і шанувальників нашого міста і маю для Вас головне побажання - "До зустрічі у Львові". Координатор проекту "Львів Назавжди" Наталя Максимів.