Сам монастир своїм заснуванням сягає ще другої половини XIII ст., коли Констанція, дружина Лева І, запросила в Галичину домініканців. Для них був поставлений невеликий дерев’яний монастир, а в 1405 р. — костьол Божого Тіла. Але вже у 1408 р. монастир згорів. Його відбудували з каменю і цегли, в ґотичному стилі.

Дзвіниця збудована у 1865 р. за проектом Ю.Захаревича. У 1818 р. після ліквідації монастиря у його приміщенні відкрили гімназію. В ній навчався М.Шашкевич — видатний український письменник і громадський діяч, який очолював “Руську трійцю”.

У костьолі — низка надгробків, найбільш цінний серед яких надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньовідомого скульптора Б.Торвальдсена. Львівська школа скульптури представлена пам’ятником губернаторові Галичини Гауеру роботи А.Шімзера-старшого. У 1880 р. встановили барельєф знаменитому польському художнику А.Ґротґеру (автор В.Гадомський).

У костьолі знаходилася ікона Богородиці. За легендою, в X ст. її привезла до Києва візантійська принцеса Анна, наречена князя Володимира. Пізніше ікона належала галицько-волинським князям. Однак дослідження показали, що ікона написана в XVI ст. Нині вона зберігається в Ґданську, в костьолі Матері Божої Звитяжної.

Після спалення в 1408 р. його відбудували з каменю та цегли в готичному стилі.

Теперішній храм споруджено в 1749-1764 рр. коштом гетьмана Потоцького під керівництвом Яна де Вітте. Через сто років добудовано дзвіницю

Тут знаходяться найдовші та найстаріші підземелля Львова, де в підземних келіях молилася княгиня Констанція та її чоловік Лев Данилович і відбувала покарання перша красуня Польщі Гальшка Острозька. В цих підземеллях можна дізнатись про князівську в’язницю, побут монахів, їх історію, їхні святині, а також з цими стінами тісно пов’язана трагічна, але безмежно романтична історія «Чорної Княжни» — Гальшки Острозької. У середині XVI століття на площі Домініканів розгорілися справжні військові дії, а війна йшла за наречену. Цією нареченою була Гальшка з Острога — найбагатша тогочасна спадкоємиця усієї Речі Посполитої. Гальшка — це народна інтерпретація імені Єлизавета, Ельжбетта. Зовсім молоденька дівчина стала єдиною спадкоємицею величезних маєтностей роду Острозьких, які дісталися їй після смерті батька. Через свої багатство та вроду вона опинилась в центрі найбільшого скандалу XVI століття. І, звісно, охочих одружитися з нею не бракувало. І хоча вона не збиралась заміж, на це ніхто не звертав уваги. Вона силоміць була повінчана з улюбленцем польського короля — магнатом Лукашем Гуркою. Однак мати дівчини, Беата, користуючись прихильністю матері короля Бони, три роки не допускала до дочки небажаного зятя. Та ось королева Бона виїхала до Італії, і Гальшка з матір’ю, рятуючись від законного чоловіка, втекла до Львова і заховалася тут, в тодішньому монастирі Домініканів. Одного дня львів’яни прокинулись від звуків пострілів. Не домігшись нічого вмовляннями Гурка почав справжню облогу монастиря. Життя Львова завмерло, торгівля фактично припинилася на декілька тижнів.Волиняни з особистої охорони Гальшки вперто захищались. У розпалі військових дій до Домініканів пробрався під виглядом жебрака той, кого справді кохала Гальшка — православний князь Сімеон Слуцький. Закохані обвінчалися в монастирі, вважаючи попередній насильницький шлюб незаконним. Королю це все набридло і він наказав львівському старості сприяти зухвалому Лукашу у захоплені монастиря.Після того, як за розпорядженням старости був перекритий водогін, монастир здався. Проте захистити дружину Симеон Слуцький таки не зміг. Король визнав законним чоловіком Гальшки, звичайно ж, Лукаша, а нещасну дівчину, після недовгого ув’язнення у фортеці Високого замку, відвезли до замку Лукаша, до міста Шамотули у Польщі.Але вона так і не визнала його своїм чоловіком. Нещасна княжна не витримала випробувань збожеволіла і незабаром померла, а її багатство не дісталося жорстокому Гурці: було віддано сиротинцям та навчальним закладам, зокрема на створення відомого освітнього навчального закладу Острозької академії. Мешканці Шамотул досі показують «вежу чорної княгині». Так називали Гальшку, бо вона завжди ходила в чорному.

"Львову Назавжди" - 5 років!

5 років — це зовсім небагато у рамках глобального розвитку, але для життя проекту це визначна дата. 15 червня авторський проект "Львів Назавжди" відзначає свій 5-річний ювілей з дня заснування. Проект присвячено Львову і створено для Львова. З його допомогою кожен зможе здійснити віртуальну мандрівку вузенькими вуличками давньоруської та середньовічної частин Львова, а також найцікавішими місцями всієї області, ознайомитись з творіннями відомих і безіменних майстрів минулого. Кожен день існування проекту - це зустріч з цікавими людьми, відвідування культурно-мистецьких подій у нашому місті, радість за кожне досягнення та визнання Львова, де "вперше...". Діяльність проекту проходить під гаслом "Для Львова з любов'ю". Вітаю всіх львів'ян і шанувальників нашого міста і маю для Вас головне побажання - "До зустрічі у Львові". Координатор проекту "Львів Назавжди" Наталя Максимів.