Музей народної архітектури та побуту («Шевченківський гай») засновано в 1971 р. Сьогодні на площі 50 га, що її займає музей, експонуються 120 пам'яток народної архітектури з Бойківщини, Лемківщини, Закарпаття, Гуцульщини, Буковини, Львівщини, Поділля.

Найдавніша назва – Бродівські Пагорби (пол. – Wzgórze Brodzkie), оскільки місцевість у підніжжя називалась Бродівське передмістя (пол. – przedmieście brodzkie). На початку XVIII століття пагорби були у власності родини Алембеків і місцевість звалась “Алембеківська Пасіка”. У другій половині XVIII століття ці землі викупляє львівський бургомістр Францішек Лонгшамп Де Бер’є і будує там свій маєток. Під час візиту до Львова цісар Юзеф ІІ Габсбург зупиняється у цьому маєтку. Володіння бургомістра настільки сподобалось цісарю, що під час наступного свого візиту він знову зупиняється в маєтку Бер’є, а в народі парк на пагорбі починають називати Кайзервальд, що дослівно означає Цісарський ліс.

У 1908 році в східній частині парку відкривається луна-парк, збудований за проектом англійських архітекторів Томаса Мак-Даувела та Артура Леверака, у парку були атракціони, триповерховий ресторан і відкрити літній майданчик. Про те діяв луна-парк лише до 1914 року. Після Першої світової війни у 1926 році на пагорбах починає функціонувати лижний трамплін. Висота дерев’яної риштовки складала 8 метрів, розбіг до стрибка – 76 метрів, на час побудови він вважався найгарнішим у Польщі.

В 60-х роках XX століття у парку відновили лижний трамплін і побудували трасу для бобслею, а також створили унікальний музей під відкритим небом “Шевченківський Гай”.

Музей вдало об'єднує горбистий ландшафт, відновлену рослинність Карпат і дбайливо перенесені історичні споруди з різних регіонів Західної України. Територія парку — бл. 84 гектарів. 

Експозиція музею налічує 124 пам'ятки архітектури, котрі об'єднані в 54 садиби. В Музеї функціоную 4 виставкових зали. Два з них мають постійну експозицію. У постійній експозиції та сховищах музею міститься близько 20 тисяч предметів щоденного побуту та ужиткового мистецтва.

У роки «перебудови» і боротьби за незалежність України святкування Великодня у Шевченківському гаю набрало особливого значення. Гаївки, організовані львівськими молодіжними товариствами, збирали тисячі мешканців міста. Ця традиція живе у Львові до сьогодні.

Після виходу УГКЦ з підпілля до святкувань у Шевченківському гаю відкрито долучилося духовенство і монашество УГКЦ. У квітні 1991 року, після повернення до України, на Великодні гаївки вперше завітав Глава УГКЦ, Блаженніший Мирослав Іван (Любачівський).

Патріарха супроводжували митрополит Володимир (Стернюк), місцеблюститель Глави УГКЦ в часи переслідувань, та єпископ Юліан (Вороновський), ректор Львівської семінарії. На відео також присутні єпарх УГКЦ із Саскатуна (Канада) владика Василь (Філевич), протоархимандрит Василіанського чину о. Ісидор Патрило, священики о. Іван Дацько, о. Кен Новаківський та інші.

монахи-студити розпочали відродження унікальної пам’ятки – Лаври, яку у 1927 році заснував Митрополит Андрей Шептицький. Лавра Святого Йоана Хрестителя Студійського Уставу УГКЦ. Заснувавши Лавру, митрополит Андрей дав початок унікальному музею народної архітектури і побуту просто неба. Лавра відрізняється від монастиря, адже це велика монаша обитель, яка налічує більше як 30 монахів і в якій провадиться різностороння діяльність. У 1927 році Лавру заклав Митрополит Андрей Шептицький. До того Лавра Святого Антонія Печерського була у Скнилові, але внаслідок Польсько-української війни 1917-19 років Лавра була зруйнована. Через активні бойові дії в Снилові було небезпечно залишатись, саме тому Митрополит Андрей почав шукати інше місце для обителі. Митрополит хотів почати формувати музей просто неба, тому церкву не будували, хоч і мали можливість, а перенесли дерев’яну церкву з с. Кривки Турківського району. Андрей Шептицький хотів перенести на цю територію й інші унікальні церкви. Під час перенесення церкву перепосвятили. Раніше вона називалася Св. Миколая, а після перенесення 7 липня 1931 року її назвали церквою Софії - Премудрості Божої.

Друге - він створює при Лаврі сиротинці. Дітей сиріт було дуже багато. Зокрема, в часі війни тут переховувались єврейські діти. Окрім того, він хотів збудувати великий реабілітаційний центр, ще більш масштабний проект, чим лічниця Шептицького. 

Джерело

"Львову Назавжди" - 5 років!

5 років — це зовсім небагато у рамках глобального розвитку, але для життя проекту це визначна дата. 15 червня авторський проект "Львів Назавжди" відзначає свій 5-річний ювілей з дня заснування. Проект присвячено Львову і створено для Львова. З його допомогою кожен зможе здійснити віртуальну мандрівку вузенькими вуличками давньоруської та середньовічної частин Львова, а також найцікавішими місцями всієї області, ознайомитись з творіннями відомих і безіменних майстрів минулого. Кожен день існування проекту - це зустріч з цікавими людьми, відвідування культурно-мистецьких подій у нашому місті, радість за кожне досягнення та визнання Львова, де "вперше...". Діяльність проекту проходить під гаслом "Для Львова з любов'ю". Вітаю всіх львів'ян і шанувальників нашого міста і маю для Вас головне побажання - "До зустрічі у Львові". Координатор проекту "Львів Назавжди" Наталя Максимів.