Передісторія хіміків Львівської політехніки розпочалася заснуванням у Львові 1816 року Реальної школи – загальноосвітнього середнього закладу із технічно-торгівельним ухилом. Тут професор ліцею Антон Ґлойснер по 3 години на тиждень викладав хімію.
4 листопада 1844р. у Львові на базі Реальної школи відкрили Цісарсько-королівську Технічну академію, серед шести основних кафедр якої була кафедра хімії. Згідно з планом реорганізації у 1872р. змінили структуру Технічної академії – окремі кафедри об’єднали у три фахові школи. Школа технічної хімії спершу складалася з двох кафедр, але невдовзі було засновано ще й третю – кафедру мінералогії і геології, яка мала давати слухачам знання про мінеральну сировину для хімічних виробництв. Її очолив Юліан Медведський (1845-1918) – перший професор-українець Львівської політехніки, у майбутньому відомий геолог і петрограф, дослідник родовищ солей, нафти та інших корисних копалин у Галичині, громадський діяч. Проф. Медведський на високому рівні облаштував кафедру, організував при ній геологічну лабораторію і мінералогічний музей, який за рівнем систематизації та кількістю зразків був одним із кращих у Європі. хімічний корпус № 9 є найдавнішим серед будівель Львівської політехніки. У хімічному корпусі розмістили навчальні аудиторії, хімічні лабораторії, допоміжні приміщення і житло для двох професорів хімії та лаборантів.