(Palatium – походить від імені італийської богині скотарства Палес (Pales); одне з місць її культу знаходилося на Палатинському пагорбі – одному із 7-ми пагорбів Риму)
Офіційна адреса вілли – Глібова, 12, хоча рівнозначна частина вілли виходить на вул.Каліча Гора. Ця вілла була збудована ще 1875 року за проектом Едмунда Кьолера (Edmund Köhler; бл. 1839–30.12.1888) у неороманському стилі для родини Чарновських, і первісно носила назву “Затишок”. Наступним власником вілли стає Пьотр Хмєльовський (Piotr Chmielowski, 9.02.1848-22.04.1904), історик літератури, професор Львівської Політехніки, автор понад 2100 наукових праць. До речі Пьотр Хмєльовський був батьком Януша Хмєльовського – польського інженера, математика та основоположника так званого татерніцтва (taternictwo) – альпінізму в Татрах.
Перебудову вілли здійснюють у 1893-1894 рр. З тих пір вілла набула того вигляду, якою ми її можемо бачити і зараз. Хмєльовський змінює назву вілли на “Палатин”. Ймовірно назву йому підказало розміщення будинку – на досить крутому підйомі, у зв’язку з чим виникали асоціації з одним з римських пагорбів, званим Palatium.
У 1904 році Пьотр Хмєльовський помирає. 1906 року вдячні городяни перейменовують вулицю Голубину (нині Глібова) на його честь, а власником вілли стає Тадеуш Рутовський (Tadeusz Klemens Rutowski, 2.12.1852-30.03.1918), журналіст, письменник, економіст, віце-президент Львова (з 1905 р.), фактично мер Львова під час І-ї світової війни (так-так, саме він вручав символічні ключі від міста російському генералу фон Роде 3 вересня 1914 р.). Він же і виконував функції міського градоначальника і під час російської окупації, а при відході російських військ був вивезений у якості заручника. Повернувся до Львова у 1917 р.
В будинку за адресою вул.Каліча Гора, 7 наприкінці 19 ст. тут мешкав мовознавець, літературознавець, надзвичайний професор Львівського університету Олександр Колесса (1867-1947). Походив він з родини священика с.Сопіт на Сколівщині. Здобувши докторат у Віденському університеті,Колесса став у 1895 доцентом (його конкурентом на цю посаду був Іван Франко), а у 1900 – професором Львівського університету. Був він засновником і першим головою Товариства українських наукових викладів ім.Петра Могили (1906-1916), депутатом віденського Райхсрату та УНРади ЗУНР, головою дипломатичної місії ЗУНР в Римі, професором і ректором Українського вільного університету у Відні та Празі.