Будівлю спорудили протягом 1901-1902 років за проектом Зигмунта Кендзерського “у передчутті сецесії” – суміші неренесансу, історизму, еклектики. Фасад кам’яниці вирізняється потужними пілястрами корінфського ордеру, аттиком, фронтонами…
Увінчано споруду наметовою банею, що є своєрідною домінантою будівлі. Саму баню завершено, неначе в лемківській церкві, ліхтариком з кулястою “цибулькою”.
На фронтоні під банею видно сліди герба Польщі, Литви та Русі-України, яким декорували декілька львівських кам’яниць з нагоди 70-річчя польського повстання 1830-1831 років. За радянських часів польського Орла та литовську Погоню видовбали, дивом вцілів лише Архангел Михаїл з двома мечами.
Над вікном третього поверху чільного фасаду будинку при сучасній вулиці Гнатюка, 8, встановлено жіночі скульптури, які символізують Живопис та Музику. Їх автором був відомий скульптор Броніслав Солтис.
Антоні Дзендзелевич (1854-1935) був яскравою постаттю львівського адвокатського середовища. Ще навчаючись в університеті, він був співпрацівником органу Львівського товариства правників “Правник”, згодом став його співредактором. З 1886 року провадив власну адвокатську канцелярію; вже від 1911-го був головою Союзу польських адвокатів, головним редактором “Журналу польських адвокатів”, працював над реформою середнього шкільництва; брав участь у формуванні польської правничої термінології… Водночас, був активним діячем польського спортивно-гімнастичного товариства “Сокіл”, а наприкінці XIX сторіччя його головою.
У партері було розташовано декілька модних крамниць, інформаційне бюро, ймовірно, у подвір’ях містилися гуртові склади… Від моменту побудови, з 1902 року, у кам’яниці квартирували лікарі, правники, журналісти… У цій будівлі сам адвокат Антоні Дзендзелевич мешкав до 1935 року.
У часи міжвоєння у кам’яниці містився торговельний дім “Львів-Ллойд”, транспортно-торговельне товариство Polski Glob, земельний іпотечний банк і магазин тканин Кноссове