Ділянка, на якій стоїть будинок, склалася з двох ділянок. Одну з них займала кам’яниця патриціїв Кампіанів, другу — будинок С. Дибовицького.
З 1765 р. обидві ділянки належали комендантові Львова Ф. Коритовському. Він купив землю, але на будівництво нової оселі не мав грошей. Прибутки коменданта Львова у зубожілій на той час Польщі були дуже малими.
У 1768 р. на Правобережжі спалахнув могутній народний рух — Коліївщина. Повстання було жорстоко придушене, 400 полонених гайдамаків прислали на страту до Львова. Страту повинен був провести Ф. Коритовський, який розсудив, що стратити 400 людей завжди можна встигнути. Адже 400 міцних чоловіків — це безплатна робоча сила, хай працюють, і засуджені до страти звели чудовий будинок. Закінчений він був у 1770 р. Після цього гайдамаків стратили: частину — у Львові, на горі Страт, а частину — по містечках Галичини, після жорстких катувань. Цікаво, що 1769 р. Ф. Коритовський очолив оборону міста від конфедератів, проти яких боролися за рік перед тим гайдамаки. У 1803 р. будинок став власністю швейцарця Д. Андріоллі. У 1825 р. він відкрив у дворі першу у Львові кондитерську. У 1850 р. тут, у крамниці А. Федоровського продавалися поштові марки, оскільки поштових відділень у місті ще не було. А поштові марки тоді були новиною.
Будинок має прохід з Ринку на вул. Театральну — пасаж. Тому і вживалася назва “Пасаж Андріоллі”. Мабуть, він виник на місці проїзду між кам’яницями Дибовичівською і Цетнерівською (нині вул. Театральна, 10), який існував ще в 1718р. Будівля є чотириповерховою, цегляною, тинькованою, в плані – прямокутною. На фасаді компонуються рустовані лопатки, над нижнім ярусом виступає балкон з балюстрадою. На поверхах розміщено по п’ять вікон прямокутної форми. Фронтон з ліпним картушем у тимпані завершує композицію фасадної стіни…
Це найстаріший з пасажів Львова. У 1803 р. тут з’явилася перша львівська цукерня, яку заснував італієць зі Швейцарії Домінік Андреоллі. Його іменем названо пасаж, що виходить на вул. Театральну. Свого часу це був один з найрозкішніших пасажів міста. Тут утворився невеличкий базар, було декілька крамниць, а на хідниках під стінами лежали купи різних товарів. Торцеві стіни брами прикрашали кольорові розписи, на яких були зображені мішки з екзотичними пряностями, пальмові дерева, таємничі фруктові дерева на яких ростуть пряники та медівники. До ІІ світової війни у пасажі Андреоллі розташовувалися чисельні торгові заклади, які за радянських часів переобладнали під помешкання. В післявоєнний час радянська влада усе позакривала і поробила з комерційних площ квартири. Бо населення Львова стрімко зростало через потік переселенців зі Сходу. На відміну від вщент зруйнованого пасажу Міколяша, куди в 1941 році попала авіаційна бомба, пасаж Андреоллі залишив хоч якісь спогади про своє минуле.
За радянських часів заклади пасажу переобладнали під помешкання. Тепер їх знову поступово перебудовують для торгових та гастрономічних функцій, прохід дуже популярний в гостей міста, а у подвір’ї пасажу функціонує декілька кав’ярень, крамниць, туристичних бюро…