Антоній Попель ( 13 червня 1865 р., Щакова ( нині район міста Явожно, Польща ) — † 7 липня 1910 р., Львів ) — видатний польський скульптор, педагог. Брат живописця Тадеуша Попеля. Протягом шести років ( 1882 – 1888 рр.) здобуває блискучу освіту, навчався у Краківській школі образотворчих мистецтв і у Віденській академії мистецтв. Дослідник львівської скульптури Юрій Бірюльов подає таке про народження митця: “Антон Юзеф Попель (використовував як частину прізвища назву родового гербу Сулима) народився 13 червня (а за написом на личаківському нагробку 10 травня) 1865 року в містечку Щакова, що нині є дільницею міста Явожно у Сілезькому воєводстві Республіки Польща. Мати Антоніна (1830–1906) походила з родини Станічек. Батько – Антон Попель-старший (1827–1903) був урядовим службовцем митниць у різних галицьких містах, зокрема, у Бродах та Золочеві”

Антон Попель-юніор навчався у гімназіях Бродів і Львова. Після матури, за прикладом старшого брата Тадеуша Попеля (1863–1913), що став відомим художником, вступив до краківської Школи образотворчого мистецтва. Там його вчителями були у 1882–1884 роках Валерій Ґадомський, Ізидор Яблонський і Владислав Лущкевич. У 1885–1888 рр. А.Попель продовжував студії в Академії мистецтв Відня, де його професорами були Едмунд фон Гельмер та Отто Кьоніґ. Останнім етапом студій Попеля стала Академія мистецтв у Флоренції, де він вдосконалював свій фах у скульпторів Еміліо Манчіні, Ауґусто Пассальї й Ауґусто Рівальти. Як зазначає Ю.Бірюльов, сильний вплив на А.Попеля справив австрійський та італійський “необароковий академізм” його вчителів.
Після студій молодий скульптор повернувся до Галичини. У 1889 році він оселився у Львові. Його перша майстерня містилася на пл. Марійській (тепер пл. Міцкевича), №3. Потім скульптор знайшов приміщення для праці при монастирі Бенедиктинок (тепер пл. Вічева).

Проводив заняття з учнями – Казимирою Малачинською – Пайздерською, Михайлом Паращуком, Люною Дрекслер …
Антоній Попель входив до когорти провідних львівських скульпторів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Працював у жанрах меморіальної, монументальної, портретної, іноді релігійної пластики. За двадцять з лишком років життя у Львові Антон Попель створив велику кількість скульптур, більшість із яких вціліли до нашого часу.
Найвідоміші, знакові роботи скульптора з’являються на зламі XIX і XX століть … Перша серед них – скульптурне оздоблення Палацу мистецтв у Стрийському парку ( арх. Францішек Сковрон ) у 1894 р., тепер – спортивний корпус НУ ” Львівська політехніка “. У 1896 р. виконані скульптури левів та фігура“Юстиція” в інтер’єрі колишнього Палацу Справедливості для Вищого Галицького суду ( нин. корпус №19 НУ ” Львівська політехніка ” ) на вул. Князя Романа. Алегорична скульптурна композиція з 10 – ти фігуру тимпані фронтону Великого міського театру, під назвою ” Радощі і страждання життя ” була закінчена 1900 р., митець виконує також скульптуру ” Комедія ” на фасаді, бере участь у роботі над фігурами муз …
Цього ж1900 р. завершено фонтан із мармуровою фігурою оголеної німфи при вході до Пасажу Міколяша. Пам’ятник польському поету Корнелю Уєйському перед будинком колишнього міського казино на просп. Шевченка, 13 (1874 р., арх. Людвік Вежбицький) встановлено 1901 року, він стає одним з найулюбленіших в львівської публіки …. Після II Світової монумент був перевезений до Щеціна у Польщі. Найбільш відомою його роботою в жанрі монументальної пластики став пам’ятник Адаму Міцкевичу ( 1904 р. ) у Львові.
Серед творчого спадку А. Попеля, що не зберігся до наших днів скульптура на фасаді Промислового музею ( арх. Едмунд Жихович; нині – один із корпусів Національного музею українського мистецтва). Створена 1904 і знищена при ремонті в 1952 році. Того ж 1904 року встановлено скульптури алегорії ” Торгівлі ” і ” Промисловості “, що донині зустрічають і проводжають львів’ян і гостей міста з фасаду львівського вокзалу …Помилкова дата на нагробку стосується іменин А. Попеля (10 травня – день Св. Антонія). Римо-католики іменинам надають перевага перед днями народження. Батько Антона, окрім служби в прикордонних містах і містечках Ґаліції, займався громадською діяльністю, а у 1895–1897 роках видавав у Бродах тижневик Gazeta Brodzka.

Професор Політехнічної школи Леонард Марконі 1892 року запросив А.Попеля на посаду свого асистента на кафедрі рисунку та моделювання. У грудні 1894 року Антоній одружився з донькою професора – Марією Марконі. Молоде подружжя виїхало у пошлюбну подорож до Італії, де пробули до жовтня наступного року. У 1901 році А.Попель став доцентом, а у 1905-му – надзвичайним професором моделювання Львівської політехніки.
На початку 1907 року скульптор здобув ІІ місце в конкурсі на найкращий проект пам’ятника Тадеушеві Костюшку у Вашингтоні. Переможцем журі визнало проект іншого львівського скульптора – Станіслава Романа Левандовського. Але тодішній президент США Теодор Рузвельт віддав перевагу проекту А.Попеля. Митець подався до Америки, де у 1907–1909 роках працював у Чикаґо над створенням пам’ятника. Принагідно він створив 1908 року пам’ятник Т.Костюшку для Військової академії США у Вест-Пойнті. Але так і не зміг дочекатися урочистого відкриття монумента Костюшкові в американській столиці, яке відбулося у Лафайєт-парку поблизу Білого дому 11 травня 1910 року.
Тяжко хворий скульптор повернувся у листопаді 1909-го до Львова. Помер Антон Попель 8 липня 1910 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі у глибині поля 57 біля могил його доньки Ядзі (1895–1900) та тестя Леонарда Марконі (1835–1899).
Помер Антоній Сулима Попель у зеніті слави у Львові в липні 1910 року. Похований на полі № 57 Личаківського цвинтаря.