Народився Антон Шімзер-молодший у родині віденського скульптора Антона Шімзера-старшого. Антон-юніор студіював у Віденській академії мистецтв під керівництвом Йозефа Клебера, потім – у Паризькій академії мистецтв.
Мешкав деякий час у Римі та Пресбурґу (тепер Братислава). З 1812 року Антон Шімзер жив і працював у Львові, де вже діяла скульптурна майстерня братів Гартмана та Йоганна Міхаеля Вітверів. Деякий час Шімзер працював разом із Г.Вітвером, а потім успадкував його майстерню на вул. Глинянській (тепер вул. Личаківська, 20). До того у Львові вже існувала багататрадиція скульптури XVII–XVIII ст. у стилях ренесансу, маньєризму, бароко, рококо. Вітвери та Шімзери внесли до львівського мистецького середовища європейські новації ХІХ ст. – віденський класицизм, паризький ампір, досвід модерних на той час скульпторів Антонія Канови та Бертеля Торвальдсена. Не дуже багатозбереглося відомостей про життя Антона Шімзера. Тому краще ознайомитися з його творіннями, які збереглися на львівських кам’яницях (найчастіше А.Шімзер співпрацював з архітектором Фрідріхом Бауманом) і на полях Личаківського цвинтаря. Своєрідною виставкою робіт Г.Вітвера й А.Шімзера стала теперішня чотириповерхова кам’яниця №1-3 на розі проспекту Свободи та вул. Коперника, яку будували в кілька етапів. У 1809–1811 рр. спорудили її ліве крило (№1), а в 1821–1822 рр. добудували праве (№3). Спочатку кам’яниця, що належала торгово-фінансовій фірмі “Йоганн Гауснер та Вінцент Віолянд”, мала три поверхи. Виходець із Моравії Йоганн Гауснер (1752–1822) з часом очолив найповажнішу кредитну інституцію в Галичині, яка існувала з ХVІІІ ст. у Бродах, а потім у Львові. Його кам’яниця на початку ХІХ ст., до побудови Скарбківського театру, була найбільшою приватною будівлею в місті.
Над двома вхідними брамами (одна з них зараз замурована) розташовано балкони, підтримані колонами доричного ордеру, а між ними – консолі у вигляді фігуратлантів. Фасад будівлі оздоблений пілястрами корінфського ордеру, класицистичним орнаментом та барельєфами на тему античної міфології. Зокрема, під №1 це вертикальні рельєфи над балконом “Амур і Психея” Гартмана Вітвера. Вище були встановлені барельєфи на теми торгівлі та мистецтва. З боку вул. Коперника Г.Вітвер створив ще барельєфи міфічних персонажів: Геракла, Діани, Нептуна, Аполлона, Меркурія. Ліпнинний декор виконували молодший брат Вітвера, Йоганн, та скульптор Йоганн Міхаель Гаар. Будинок №3 прикрашають вертикальні барельєфи “Еней рятує батька”, “Парис викрадає Єлену”. Правіше встановлені горизонтальні рельєфи, зокрема: “Зевс викрадає Ганнімеда”, “Повернення Одіссея”, “Тезей з Кентавром”, “Марс і Венера” роботи Антона Шімзера та його брата Йоганна (1793–1856).
Роботи А.Шімзера частково збереглися на фасаді кам’яниці на Ринку, 8, якою на початку ХІХ ст. будинком володів граф Юзеф Каліновський, відомий у місті дивак та авантюрист. На його замовлення архітектор Фридерик Бауман перебудував кам’яницю в стилі класицизму. Після смерті Каліновського будинок придбав торговець вином Йоганн Тренкель (Френкель). Для нього скульптор Антон Шімзер виготовив під довгим балконом три барельєфи, на яких зображено вітрильник в порту, якір та інші символи торгівлі. Між вікнами другого та третього поверхів вміщено барельєфи Нептуна з тризубцем, що їде морем на човні, який тягнуть… коні (у центрі), та фавнів (з боків). Раніше вважалося, що виготовив їх Габріель Красуцький. Але на думку дослідника львівської скульптури Юрія Бірюльова, спочатку (ще у 1820-х роках) ці барельєфи виготовив Антон Шімзер. Натомість Г.Красуцький переробив ці ампірні барельєфи під час реконструкції будинку 1881 року. Скульптури сирен-русалок авторства Антона Шімзера з 1820-х років прикрашали будівлю «Пливальні» (військової школи плавання) на Пелчинському ставі (тепер на цьому місці басейн з фонтанами перед входом до парку культури на вул. Вітовського). Коли став спустили і «Пливальню» розібрали, у 1921 році скульптури перенесли до Історичного музею (Ринок, 4), де їх зараз можна побачити. Будівля «Пливальні» на Пелчинському ставі у Львові, 1893 рік У 1822–1826 роках під час перебудови кам’яниці на вул. Трибунальській (тепер її адреса – вул. Шевська, 10), яка тоді належала Матіасові Багерові, до неї добудували 4-й поверх. Тоді ж чотиривіконний фасад оздобили рельєфами на сюжети античної міфології, які виконали скульптори Гартман Вітвер і Антон Шімзер. Як припускає мистецтвознавець Юрій Бірюльов у своїй книзі про львівську скульптуру (Biriulow J. Rzeźba lwowska. – Warszawa, 2007), Гартман Вітвер зі своїм братом Йоганном Міхаелем створив раніше рельєфи над партером та між другим і третім поверхом – фігури лежачих німф, Марса та Афіни, а також фризи зі сфінксами та рогами достатку і, можливо, гірлянди під балконом. Натомість 4 рельєфи між вікнами 3-го та 4-го поверху (Фортуна, Діана, Бахус та Нептун) виготовив Антон Шімзер. Автором фризу з орнаментальними розетами над 4-м поверхом був архітектор Фридерик Бауман. У сусідній кам’яниці (вул. Шевська, 12) орнаментальні декоративні фризи, створені близько 1820 року Гартманом Вітвером (можливо, й разом з А.Шімзером та Ф.Бауманом). На тривіконному фасаді перший поверх завершує ліпний фриз з зображеннями птахів у вільному польоті, квітів і листя. Над 3-м поверхом вміщено вузький фриз з геометричним і рослинним орнаментом. Антон Шімзер вважається автором барельєфів на фасаді кам’яниці на розі вул. Вірменської, 8 і Краківської, 11. Виконані вони на замовлення торговця колоніальними товарами Юзефа Штампфеля близько 1826-1828 років. На них зображені Меркурій, вітрильник та інші морські сюжети. Останньою на вулиці Краківській є кам’яниця № 34. Будинок прикрашають барельєфи, які створено у 1830–1840-х в майстерні Антона та Йоганна Шімзерів. Над вікнами 2-го поверху в напівкруглих сандриках розміщено рельєфи із зображеннями пар левів та путті . Над вікнами 3-го поверху розташовані три рельєфні вставки з фігурами путті, що тримають гірлянди, та 6 інших, де зображено по дві пари сфінксів, амфори та ліри.
Напевне, всі львів’яни знають “Будинок пір року” на вул. Вірменській, 23. Ця 4-поверхова кам’яниця з фасадом завширшки у 5 вікон, оздоблена у стилі історизму пілястрами іонічного ордеру, довгим балконом з металевою балюстрадою. А ще фасад будинку від вулиці Вірменської прикрашають 4 рельєфи, що символізують пори року роботи скульптора Габріеля Красуцького (1882), та фриз зі знаками зодіаку над 3-м поверхом, виготовлений у 1820-х в майстерні А.Шімзера. Натомість автором центрального барельєфу з земною кулею, виконаного у 1810-х роках, вважається Г. Вітвер. В середині ХІХ століття на місці сучасного будинку Львівської обласної ради на вул. Винниченка, 18 був палац Хлонєвських. Його збудували у 1818–1820 роках для графа Франца Ксаверія Хлонєвського за проектом архітектора Фрідріха Баумана. Це була класицистична двоповерхова будівля з доричною колонадою перед входом та барельєфами авторства Антона Шімзера. Ці 8 рельєфів під вікнами 2-го поверху ілюстрували сюжети Гомерової “Іліади”. Біля Жовківської рогатки, на місці палацу Целєцьких, який постав у першій половині ХІХ ст. за проектом Фрідріха Баумана, розбудували фабрику горілок і лікерів Бачевського, з в’їзною брамою, оздобленою скульптурами левів (вул. Хмельницького, 114/116), до якої 1881 року провели лінію кінного трамваю від Головного двірця. За радянських часів на місці фабрики горілок відкрили завод алмазного інструменту. Збереглася в’їздна брама з левами палацу Целєцьких, виконана А.Шімзером спільно з Ф. Бауманом у 1817 році. На місці, де збудували будинок Галицького сейму (тепер головний корпус Львівського національного університету ім. І.Франка), ще у 1795 році постало касино Йоганна Гехта – підприємця, який займався організацією дозвілля львів’ян у своєму закладі та в сусідньому Єзуїтському городі (тепер парк ім. І.Франка). Зал на початку ХІХ ст. вважався найпрестижнішим в місті. Тут зустрічали цісаря Франца І, проводили бали, забави та поважні зібрання. З нагоди приїзду архикнязя Франца Карла у липні 1823 року в цьому залі встановили скульптуру, що уособлювала Галичину. Її автором вважався А.Шімзер. На вул. Зеленій за будинком з червоної нетинькованої цегли, у якому розмістилося устаткування міських водогонів (насосна станція), стоїть під № 102 над ставком «Зелене око» палацик «Під сфінксами». Він збудований 1829 року для Яна Пєньчиковського в стилі класицизму за проектом Йосифа Землера. Останнім часом палацик був ґрунтовно перебудований, але збереглися над колонами скульптури двох сфінксів, виготовлені в скульптурній майстерні А. та Й. Шімзерів. Будівля у Львові на вулиці Зеленій, 102 (колишній палацик «Під сфінксами») Антон Шімзер помер 5 серпня 1838 року. Справу та майстерню Антона успадкував його молодший брат Йоганн Шімзер (1793–1856). До Львова він прибув 1826 року, одружився з Юліаною Міхальською (1795–1861), сполонізувався і своє ім’я писав як Ян. Фірму батька успадкував Леопольд Шімзер (1833–1888). Після його смерті нею керувала його вдова Вікторія (1838–1908). З нею співпрацював онук (по лінії доньки) Яна Шімзера – відомий скульптор, вже згаданий Юліан ШелігаМарковський (1846–1903).