Припускають, що замок у Підгірцях був побудований у 1635-1640 рр. Бопланом для коронного гетьмана С.Конєцпольського.

В його ансамбль входить триповерховий палац, заїжджий двір, костел і парк. Службові приміщення замку утворювали квадратний двір з терасою, пристосований до оборони. З трьох боків палац був оточений глибоким ровом, з північного боку від долини знаходилась гарна тераса з балюстрадою і скульптурами, а від двору – відкриті аркади-галереї. До замку в’їжджали через велику браму – портал з двома колонами. Під час козацької війни замок був частково знищений. Наприкінці 17 ст. його відремонтували. У 1720 р. замок перейшов у власність Жевуських, які перетворили його на музей. Тут була чудова їдальня – величну залу прикрашала серія портретів державних діячів, а також інші твори мистецтва. Чорний мармуровий стіл, на якому хрестили Яна ІІІ, більярд і фортепіано доповнювали інтер’єр. Були в замку кармазинова кімната, а також китайський, золотий, дзеркальний, мозаїчний та зелений кабінети. В замку був арсенал, величезна бібліотека та архів. Окремо зберігались особисті речі короля Яна ІІІ Собєського та трофеї, здобуті у битвах Вацлавом і Северином Жевуськими. Серед предметів, пов’язаних з Яном Собєським, у палаці зберігався здобутий у битві під Віднем намет турецького візира Кари-Мустафи. Северин Жевуський відомий тим, що влаштував у замку алхімічну лабораторію, де намагався перетворити неблагородні метали у золото.

Біля замку ріс парк на зразок французьких палаців, нагадуючи Шато-неф у Сен-Жермені або Люксембурзький палац у Парижі. Тут гуляли рідкісні птахи. Перед замком стояла військова варта та ули розміщені декілька гармат. У палаці тижнями тривали гучні забави, на які прибувала місцева шляхта. Забави супроводжувались феєрверками, військовими парадами та гарматними залппами. Для гостей і їх слуг у 18 ст. збудовано корчму, яка збереглась дотепер. Підгорецький замок протягом 300 років був музеєм.

Має замок і свого привида – Білу Пані. Кажуть, що це душа дружини Северина Жевуського. Останні власники замку напередодні другої світової війни вивезли за кордон найцінніші речі. За радянських часів тут був санаторій для хворих туберкульозом. З 1997 р. після передачі замку Львівській галереї мистецтв тут розпочались реставраційні роботи, які тривають дотепер.

Література
1.Палков Т. Замки Львівщини. Історія та легенди. Путівник. – Львів: Ладекс, 2007