Монастир кармелітів взутих – неіснуючий нині чоловічий римо-католицький монастир у Львові. Келії монастиря збереглися по вул. Князя Романа, 5а, зараз використовуються як навчальний корпус Державного університету Львівська політехніка. Будівля має риси таких архітектурних стилів готики, ренесансу та історизму.
Знаходився в районі сучасної вулиці Князя Романа (радянська назва – Ватутіна, в польський час – Баторія). Монастир був заснований в 1614 році. Він представляв важливу ланку оборони, що знаходилася поза міськими стінами, поряд з монастирями бернардинів, кармелітів взутих, Святого Лазаря, Святої Магдалени і собором Святого Юра. Під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького цей монастир був узятий штурмом 9 жовтня завдяки допомозі одного з ремісників – русинів. При обороні монастиря загинуло близько 400 осіб, які були пізніше поховані в монастирі кармелітів босих.
На фасадах частково збереглися первісні готичні білокам’яні обрамлення віконних прорізів, які використовувалися в будівлях Львова ще на початку XVII століття. Після ліквідації ордену монастир був пристосований в 1789 році під фабрику шовкових тканин, наприкінці 1790 -х років під казарми і стайні, в 1819-1939 роках під в’язницю (у якій, перебував відомий український письменник Іван Франко). Костел був розібраний в 1869-1870 роках, оборонні стіни і вали – починаючи з 1840 року, частина корпусу келій – після 1879 року.
Єдина збережена будівля колишнього великого монастиря кармелітів взутих була збудована в 1614, мабуть, за проектом італійського архітектора А. Прихильного; 1860-і роки було добудовано східне крило. Будинок знаходиться всередині кварталу, у дворі, використовується як лабораторний корпус університету Львівська політехніка. Зовні це просте цегляна двоповерхова будівля, накрите двосхилим дахом.
План будівлі зберігся у первісному вигляді (коридорна схема з келіями по одну сторону на першому рівні і з обох сторін – на другому). Корпус в плані має форму літери Г, і до нього в 1876 прибудовано будівлю колишньої гімназії імені Франца Йосифа (нині школа № 35). Підвальний поверх засипаний землею в 1945-1950 роках. На першому і другому рівнях в корпусі збережені первісні хрестові склепіння в келіях. Келії двох типів: прямокутні (25 м.кв.) і квадратні (11 м.кв.) в плані.