Монастир святого Лазаря, збудований у 1618 – 1640 роках як оборонний комплекс за міською межею і притулок для хворих, неподалік від спорудженого раніше костелу Святої Марії Магдалени. Засновником і будівельником костелу був архітектор Амбросій Прихильний. У 1621 році була побудована лікарня, де відразу ж залишилися хворі польські воїни, які повернулися з турецького походу; тут їх померло до двох тисяч чоловік. У 1634-1640 роках був зведений костел і в цьому брали участь разом з А.Прихильним також Я.Боні і М.Годний. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий монастир Святої Магладени, захопили війська Богдана Хмельницького.
Кам’яна будівля костелу невелика, однонавова, з малою прямокутної апсидою. До північної та південної сторін апсиди приставлені невисокі триярусні квадратні вежі, завершені шатровим покриттям. Стіни костелу фактично позбавлені декору, єдиними архітектурними прикрасами є кам’яний карниз, який вінчає вежі і стіни його основного обсягу. Костел і шпиталь були оточені оборонним муром. У 1781-1782 роках архітектор Ф. Гриль продовжив будівництво шпиталю. У 1845 році поряд звели будівлю будинку пристарілих. Він діяв до Другої світової війни.
На мурі шпиталю збереглися рельєфи з біблійними сценами про багатія і Лазаря, а також рідкісний сюжет, що зображує Бога-Отця з Ісусом на колінах.
Після 1945 року храм не діяв. 1989 року колишній костел і шпиталь відреставрували. Зараз тут приміщення дитячої народної капели “Дударик”.
У 1994 році у будівлі костелу відкрили Храм святого Лазаря, що належить Українській Автокефальній Православній церкві.
При монастирі був притулок для калік, будинок якого зберігся донині. Тут у свого дядька жив видатний український поет і громадський діяч Маркіян Шашкевич.
У схилі горба, на якому стоїть монастир, вирізана глибока напівкругла ніша, стіни якої викладені цеглою. Посеред ніші стоїть велика кам’яна ванна. Колись , ще в XVII столітті, це був колодязь. Вода в нього подавалася з Кульпарківська водопроводу. Він же, в свою чергу, харчувався з джерел на Кульпаркові. Точне розташування джерел невідомо і досі, оскільки ця інформація зберігалася в суворій таємниці. Вода подавалася дерев’яними трубами, які й досі лежать на порівняно невеликій глибині. Колодязь функціонував до середини 50-х років XX століття, потім трубу перерізали, а у ванні колодязя влаштували квітник.
По боках ніші застигли два леви з щитами, на яких зображені знаки львівських патриціанських родин Шольц та Кампіанів. Ці леви були консолями балкона львівської ратуші, яка завалилася в 1826 році. Усього таких левів було 8. Крім цих двох, ще два знаходяться біля штучного гроту на Високому Замку, один – в картинній галереї. Місцезнаходження інших трьох – невідоме.