Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту) заснували у 1710 році. А у 1718 році було зведено перший костьол Заручин Пресвятої Діви Марії та Святого Йосифа. Була це дерев’яна фахверкова споруда, яка проіснувала до 1743 року. У 1744—1780 роки костел відбудували в камені за проектом відомого архітектора німецького походження Бернарда Меретина. Перші два роки будівництвом керував сам Меретин. Також були зведені монастирські келії та мури. На території обителі розбили сад, який проіснував до XX ст.
Сучасного, австро-німецького вигляду храм набув після перебудови 1884—1894 рр. у стилі необароко за проектом Адольфа Мінасевича та реконструкції інтер’єру 1902—1904 рр. за проектом Владислава Садловського. Під час останньої створено новий вівтар, прикрашений чотирма статуями ангелів скульптора Петра Війтовича.
Костел сакраменток з боку головного фасаду виглядає як величезний цоколь високої вежі, поставленої по осі будівлі. Це підкреслювалося відсутністю порталу, вхід до костелу був з монастирського корпусу, що прилягав до нього. На кутах головного фасаду розміщені маленькі вежі, що приховують бічні нефи. Бічні фасади костелу більш строгі й лапідарні, розчленовані іонічними пілястрами з гірляндами. Основний декоративний мотив цих фасадів — вікна у формі еліпсів, прикрашені ліпниною.
1950-і рр. – монастирські приміщення пристосували під гуртожиток Зооветеринарного інституту: в костелі влаштували спортивний зал, у колишній школі (північний корпус) – навчальні кафедри, в рефектарі (східний корпус) – студентський диско-клуб “Данко”. Більша частина монастирської території перейшла у власність Зооветеринарного інституту і була забудована його будівлями. Сер. 1990-х рр. – костел передали греко-католицькій громаді та освятили як церкву Пресвятої Трійці, провели ремонтно-реставраційні роботи.
Донині сам ансамбль монастиря сестер сакраменток практично збережений без змін, але з його парків, садів та ставів залишилися лише фрагменти. На рівнинній частині частково зберігся нижній монастирський став у вигляді бетонованого басейну, на схилі, на схід та південь від монастиря, ростуть окремі фруктові дерева колишнього монастирського саду.