Верхнє Синьовидне

Перша згадка про Верхнє Синьовидне в історичних документах від 1240 р. Тут колись було городище, є сліди руїн колишнього монастиря, в якому у 1240 р. зупинпвся князь Данило Галицький. За переказами, предками місцевого населення були і полонені в XVI ст. татари. Місце, у якому знаходиться село, колись було дном великого озера, яке мало назву Сині води.
У центрі села знаходиться так звана Золота гора, на якій понад шість століть знаходилось давньоруське городище та монастир, зруйновані під час татарської навали в XIV ст. Це городище входило в систему карпатських прикордонних укріплень Київської Русі. Зараз на місці укріплень знаходиться дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці, збудована в 1938-1943 рр. Поряд – дерев’яна дзвіниця 1790 р.
З Верхнього Синьовидного походить Петро Яцик, найвідоміший український меценат.
За Верхнім Синьовидним видніється крутий берег ріки із скелями червоного кольору. Легенда розповідає, що на цьому місці під час бою із смоляками було поранено Олекса Довбуша і його кров залила берег.