Перша письмова згадка про поселення Раковець припадає на 1466 рік, але безсумнівно, село існувало за довго до цієї дати. Важко повірити, але свого часу Раковець був містом. Як і всі європейські міста, Раковець мав площу Ринок, яка збереглася і понині. Цікаво й те, що Ринок Раківця унікальний. Адже не часто можна зустріти ринок, який розташований не на рівнинній площині, а на схилі (перепад висот з одного кінця ринку до іншого становить 10 м). З чотирьох кінців площі відходять вісім коротеньких і маленьких вулиць. Усі вони збереглися до сьогодні. Також у верхній частині ринку зберігся костел.
Однією з цікавинок є недіючий костел Святого Валентина (1856 р). Під фундаментами цього храму можна знайти щось більш антикварне, адже раковецький костел з тесаного пісковику виріс на місці більш давньої святині початку XVIII ст. (1704).
Не менш привабливою є дерев’яна церква, що, фактично, зустрічає усіх мандрівників практично на в’їзді до села.
Цікаво, що в часи свого розквіту, Раковець носив два імені: перше, яке збереглося по нині, звичайно походить від раків, які вдосталь водилися у цих місцях. Друга ж назва тодішнього міста звучала як Млинівці. Пов’язане це із тим, що на річці Зубра тоді було багато млинів. У своїй верхній частині село збереглося таким, яким було за австрійських часів. Якраз у ці часи, Раковець втратив магдебурзьке право, ставши простим селом, яким є і сьогодні. І головною причиною цього було те, що Раковець не витримав конкуренції в розвитку із своїм недалеким сусідом — Львовом.
До Раковця з’їжджається чимало паломників — тут б’є джерело з лікувальними властивостями (в народі — “з святою водою”, варіант — “з срібною водою”), і хто обійде босоніж його 14 разів поспіль, вилікується від багатьох старих хвороб.
В середині серпня у селі відбувається міжнародний фольклорний фестиваль “Раковецькі передзвони”.
Варто відвідати:
костел св. Валентина, пам’ятка середини ХІХ ст. (N 49.65259, E 24.020007);
церква Покрови Пр. Богородиці, збудована у 1906 р.
за проектом відомого українського архітектора Василя Нагірного (N 49.653086, E 24.021048);
старий цвинтар з надгробками ХІХ ст. (навколо церкви);
джерело з цілющою водою (N 49.64182, E 24.023922).
Костел св. Валентина
Костел св. Валентина збудований у 1822-1856 рр. на місці більш давньої дерев’яної святині початку XVIII ст. (1704) та освячений у 1856 р.
У 1880 р. храм частково згорів в результаті пожежі та згодом був відновлений.
Цей невеликий костел побудований з місцевого тесаного каменю вапняку. Складається він з прямокутної нави і півциркульної апсиди з боковим приміщенням. На фасаді, у верхній частині ніша, де не так давно стояла фігура Божої Матері. Довершує будівлю цегляний ступінчастий фронтон та ажурна сигнатурка.
Храм було зачинено у 1946 р., більшу частину інтер’єру було спалено. У 1952-1980 рр. костел використовували як склад. На сьогодні залишилися лише стіни святині, хоча донедавна будівля була вкрита керамічною черепицею.
Біля храму збереглася плебанія, а недалеко, на вході у село розміщений старий польський цвинтар.