Районний центр Кам’янка-Бузька до 1944 р. мав назву Кам’янка-Струмилова. У писемних джерелах вона вперше згадується 1441 р. Першу частину своєї першопочаткової назви місто отримало від річки Кам’янки (притока Західного Бугу), на якій воно стоїть, а другу — від імені міського старости Юрія Струмила, який доклав чималих зусиль до розвитку та укріплення міста у XV ст. Тоді ж Кам’янка-Струмилова отримала магдебурзьке право та статус вільного міста.
У часи Середньовіччя Кам’янка була дерев’яною фортецею, оточеною земляними валами та ровами. Замок у камянці-Бузькій не зберігся. Варто побачити ратушу 19 ст. [2] Архітектурними пам’ятками у ценрі міста є дві сакральні споруди – новозбудована греко-католицька церква Преораження Господнього та парафіяльний костел успення Пресвятої Богородиці (1908-1914 рр.)
Костел, збудований у неоготичному стилі, усі різьбярські роботи у камені виконував львівський скульптор Ричард Пихал. Його авторству належить скульптура Розп’ятого Христа на фасаді вежі.
Ще одна памятка у центрі міста – мурована церква Різдва Богородиці, збудована у 1878-1881 рр. Частину розписів всередині виконав відомий український маляр Теофілій Копистинський. Цінною памяткою міста є палац, розташований у західній частині. Збудвав його близько 1860 р. місцевий магнат Кароль Мієл.
На Белзькому передмісті знаходиться деревяна церква Св. Миколая з дзвіницею, збудована у 1762 р. Церква тридільна, тризрубна. Церква славилась численними цінностями різних епох. Оригінальною памяткою був пятиярусний іконостас 17 ст. У Камянці-Бузькій
Історія Кам’янки-Бузької пов’язана також із зародженням українського театру. Дві інтермедії з трагедії Якуба Гаватовича (1598-1679) є найдавнішими українськими драматичними творами, тексти яких дійшли до наших днів. 29 серпня 1619 р. на міській площі Гаватович разом зі своїми учнями під час ярмарку поставив драму власного авторства “Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоана Хрестителя, посланця Божого”. Дійові особи трагедії розмовляли польською мовою. Але після 2-го та 3-го актів були представлені дві українські інтермедії на теми народних анекдотів — “Продав кота у мішку” та “Найкращий сон”. Саме в Кам’янці у 1913 р. актори професійного українського театру товариства “Руська Бесіда” вперше поставили драму І. Франка “Украдене щастя” за оригінальним (нецензурованим) текстом. Серед цих акторів був Лесь Курбас.
Варто відвідати:
Центр міста зі збереженою ратушею і старими кам’яницями та віллами ХІХ-ХХ ст., парк, м. Кам’янка-Бузька
Церква Св. Миколая (1667 р.) з дзвіницею (1762 р.), дерев’яна; м. Кам’янка-Бузька, вул. Незалежностi
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1910-1913 рр.); м. Кам’янка-Бузька, вул. Хомина,5
Церква Різдва Богородиці (1882 р.), м. Кам’янка-Бузька, вул. Т. Шевченка

 

[1]. Палков Т. Мандрівки Львівщиною на вихідні. Частина І. Північ. Путівник. – Львів: Ладекс, 2009