6 важливих висновків під час Форуму сім’ї у Львові

on

Перший Форум сім’ї у Львові, який відбувся 13 вересня в Університеті Франка, став майданчиком для діалогу та ініціатив з популяризації сімейних цінностей. Тут зібралося близько 200 учасників, серед яких науковці, психологи, громадські діячі, просімейні активісти, представники влади та релігійних організацій і церков різних конфесій, зокрема – християни (УГКЦ, УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, УЦХВЄ, ЄХБ), юдеї та мусульмани. Учасники панельних дискусій дискутували про те, чи потрібна сексуальна освіта в школах і хто може затверджувати подібні програми, як церква може допомогти в розбудові інституту сім’ї, чи можливо балансувати між успішною кар’єрою і сім’єю, чи може жінка бути одночасно лідером і уважною дружиною та матір’ю. Окрім цього, учасники напрацювали низку пропозицій, які пізніше подадуть як резолюцію.

Кілька важливих підсумків:
– Популяризувати сімейні цінності варто на прикладі власних сімей.
– Треба створювати міжрелігійні громадські організації, які будуть представляти позицію релігійних спільнот у владних колах
– Заохочувати мирян здобувати педагогічну освіту і впроваджувати освітні програми в школах з популяризації сімейних цінностей
– Створювати дружні порадні при церквах і владних структурах
– Школу треба розглядати як помічника батьків у вихованні дітей, а не як основного гравця виховання
– Щодо програм з сексуальної освіти в школах, то вони мають бути базовані на ціннісній основі без ідеологічного забарвлення і затверджуватися батьками.

«Щаслива українська сім’я – це основа для успішної країни. Дитинство у великій мірі визначає, як розвиватиметься особистість у майбутньому. У сім’ї формується світогляд, вподобання та цінності. Відчуття безпеки, любов, повага і прийняття – це все, що дає людині сім’я. Прагнемо, щоб у нашій країні було більше щасливих, успішних сімей», – зазначають організатори Форуму.
Одне з важливих питань Форуму – яка інституція є ключовою у вихованні дітей, як популяризувати сімейні цінності ще зі шкільної лави і чи потрібно це взагалі робити.
Представники духовенства вважають, що у вихованні дітей потрібна гармонійна співпраця 3 інституцій – сім’ї, школи, церкви.
«Основою всього є сім’я, бо у дитини формується світогляд під впливом батьків. Головне завдання сім’ї – допомогти дитині зрозуміти, що означає бути людиною. Школа фокусується на знаннях, патріотичному вихованні, а церква допомагає дитині розрізняти, що є добро, а що є зло. Людина може бути розумною і талановитою, але без морального стержня. І тоді є ризик, що свої знання вона буде використовувати не на добро. Будучи професійним фінансистом, махлювати і обкрадати. Задля гармонійного розвитку дитини вплив сім’ї, школи і церкви має бути взаємним», – зазначив отець Михайло Сивак (УПЦ КП) під час панельної дискусії «Релігійний потенціал церкви у розбудові інституту сім’ї».

Ще одне суперечливе питання Форуму – чи варто у школах запроваджувати сексуальну освіту і хто може затверджувати подібні навчальні програми.
За словами журналістки, засновниці онлайн-проекту з сексуальної освіти для підлітків “Вперше” Катерини Мячіної, із запровадженням сексуальної освіти в європейських школах зменшилася кількість підліткових вагітностей. І однією з країн, де успішно розвиваються такі програми є Швеція.

Водночас Людмила Гридковець, практикуючий психолог, кандидат психологічних наук, зауважила, що таку освіту дитина може здобувати у школі, але постає питання, хто навчатиме дітей і як уникнути ідеологічного впливу, який буде спрямовувати їх на хибний шлях.

Вона наголосила, що такі програми мають бути спрямовані на те, щоб дати дитині природнє цілісне уявлення про весь організм, пояснюючи призначення кожного органу: «Тільки тоді сексуальна освіта має сенс, коли разом з інформацією ми пояснюємо дитині і надаємо відповідальність. Провівши дослідження, ми прийшли до висновку, що починати статеве виховання варто з 5-го класу, оскільки саме у цьому віці дітей починає цікавити сексуальний контекст статевості, а не соціальний. Для дітей є травматичним як те, що батьки мовчать, так і те, що вони нав’язують розмову про сексуальність», – наголосила Людмила.

У підсумку диспутанти зійшлися на тому, що статевість не можна зводити суто до фізіології, але варто говорити про виховання.
«Школу треба розглядати як помічника батьків, а не як основного гравця виховання. Коли йдеться про впровадження сексуальної освіти, то саме батьки мають затверджувати подібні навчальні програми. Проблема сексуальної освіти в тому, що молодь має доступ до різної інформації, яку не завжди критично сприймають і підпадають під вплив ідеологій. Тому надаючи сексуальну освіту, треба навчити дітей критично мислити і бути відповідальними за своє життя. У будь-якому випадку такі програми мають бути базовані на ціннісній основі», – доповнив о. Дмитро Романко, координатор руху «Справжня любов чекає».


Модель сімейних стосунків дитина переймає з власної сім’ї, де і закладається відчуття безпеки, впевненості і самоповаги. І навпаки, найчастіше дитячі травми стають причинами поразок людини у майбутньому. Дітям, які не мали зразкової сім’ї, треба докласти більше зусиль, аби створити власну, але у них все вийде, впевнена Лариса Дідковська, психотерапевт, голова Асоціації гештальт-терапії в Ураїні.
«Кожна людина у слово «сім’я» вкладає власний сенс – те, що вона пережила у дитинстві, те, що сама досвідчила. Треба наповняти наш простір позитивними сенсами», – доповнила Олеся Кука, директор Інституту родини і подружнього життя УКУ, який займається популяризацією сімейних цінностей.


Під час панельної дискусії про гендерну ідеологію усі зійшлися на тому, що перш ніж обговорювати цю тему, варто розібратися у термінології і бути критичним, аби не підпадати під вплив стереотипів.
Як зауважила журналістка Ірина Процик, зараз так багато різної інформації, що важливого значення набувають внутрішні фільтри, а саме – здатність цю інформацію аналізувати.
Нагадаємо, захід ініціювала громадська організація «Платформа розвитку стосунків» за підтримки департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації та організовується у співпраці з Українським католицьким університетом, Комісією УГКЦ у справах родини, Львівською Архідієцезією Римо-католицької Церкви, представниками протестантських, мусульманських та єврейських спільнот, міських та обласних громадських організацій.