Костянтин Корнякт

on

Один з найбагатших міщан в історії міста, меценат, купець, шляхтич.

Народився Костянтин Корнякт близько 1520 р. у місті Ретімно на острові Крит. До нього, у Львові з’явився його старший брат Михайло, який мешкав у місті від 1545 до 1563 р. і торгував східними товарами. Кілька років перед тим як з’явитись у Львові, Костянтин мешкав у Константинополі, а потім перебрався до Волощини (частина сучасної території Румунії), де займав не останні посади при дворі господарів Волощини, і де він зумів накопичити основу свого майбутнього багатства.

Вперше Костянтин прибув до міста у 1554 р. і після смерті старшого брата у1563 р., залишився у Львові. Як і його брат, він почав займатись торгівлею східними товарами, яка у той час приносила фантастичні прибутки. 25 березня 1566 р., згідно з декретом короля Сігізмунда ІІ Августа, він отримав дозвіл на вільну торгівлю східним вином у містах Корони Польської. Як відзначає дослідник грецької громади у Львові Ігор Лильо, головним конкурентом Корнякта у даний період була спілка з торгівлі орієнтальними товарами, що її очолював єврей Йозеф Нассі, який мав чималий вплив при дворі турецького султана. 20 березня 1568 р. останній отримав право на виняткову монополію в торгівлі вином з острова Крит. Лише після смерті Й. Нассі, зникла монополія на торгівлю вином і грецькі купці, в тому числі і Корнякт, змогли відновити свою торгівлю цим товаром товаром в Речі Посполитій.

Кар’єра Корнякта розвивалась досить стрімко, він стає особистим секретарем короля Сигізмунда ІІ, а у 1571 отримує посаду митника Руської землі. Його повноваження поширювались на територію Київщини, Поділля, Волині і далі на захід аж до Кракова. Цього ж року, він отримує шляхетський титул та герб.

Костянтина Корнякта справедливо почали вважати найбагатшим міщанином Львова. У 1575 р. він одружився з Анною Дзедушицькою. Вона народила йому доньок, та трьох синів – Костянтина, Олександра та Михайла. Батько вирішив подбати про їхню освіту і у 1593 р. ми бачимо їх у списках студентів Падуанського університету. Незважаючи на окремі конфлікти, які виникали у Корнякта з міщанами Львова, він і надалі успішно займався торгівлею вином, бавовною та лихварством.

Зважаючи на своє грецьке походження, Корнякт був православним, тому у 1569 р. він стає членом Львівського братства. Саме цей факт в результаті подарував Львову одну з його візитних будівель, яка відома на сьогодні як вежа Корнякта. На прохання Константинопольського патріарха Єремії у 1572 р. Корнякт розпочав фінансово підтримував будівництво церкви Успіння Пресвятої Богородиці та її дзвіниці.

Попередня вежа, збудована на гроші Давида Русина, була спроектована з помилками, тому виявилась недовговічною. Італійський архітектор Петро Барбон на запрошення з Корнякта прибув до Львова для реалізації нового проекту. Споруда заввишки 65 метрів, стала однією з найвищих споруд у місті на той час. Одночасно Корнякт стає фундатором каплиці Трьох Святителів.

Окрім того, Петро Барбон збудував власний будинок Костянтина (Сучасний будинок №6 на площі Ринок). За рішенням короля Речі Посполитої Стефана Баторія, у 1583 році Корнякт втратив посаду митника Руської землі. Незважаючи на це, його фінансові статки залишались досить солідними і надалі. Кінець життя, на думку І. Лиля, він провів у своєму приміському маєтку. Помер він 1 серпня 1603 р., і був похований у крипті храму Успіння Пресвятої Богородиці. У 1604 р. за його заповітом, Ставропігійське братство отримало фінансування від прибутків з приміського маєтку у с. Збоїська. Більшість його майна було розподілено між його дітьми. Проте він залишив нащадкам щось більше ніж фінансові статки. Він подарував Львову одні з найкращих будівель і тому, в черговий раз говорячи про вежу чи кам’яницю Корнякта, згадаймо і про діяльність людини, яка зробила можливою їх появу.