Церква св. Ольги та Єлизавети розташована на площі Кропивницького, має 111 років.
У 1903 році на околиці Львова проживало приблизно 70 000 жителів, храму для спільної молитви у них не було.Імператор Франц Йосиф І, вирішивши всі паперові справи у Відні, дав дозвіл на виділення ділянки під будівництво костелу біля вокзалу. Площа виявилась замала, тому довелось за доплату її розширити. Зводили церкву без кранів, робітники примудрялись витягувати наверх каміння, розчин, метал та цеглу. Вони змайстрували спеціальний трап, підперли його до споруди під нахилом і таким чином витягували всі необхідні будматеріали. Довжина цього трапу сягала території теперішнього Привокзального ринку.
Костел споруджено коштом католицького архієпископа Ю. Більчевського та львівських залізничників; він стоїть на лінії головного європейського вододілу. Будівництво тривало 8 років.
Костел збудовано в пам’ять про популярну в народі імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Вона вирізнялась надзвичайною вродою. Етикет віденського двору суворо регламентував життя придворних та й самої Єлизавети, позбавляв свободи. Єлизавета часто залишалась сама, писала сумні вірші, багато читала. Проживши роки у самотності, вирушила у подорож Середземномор’ям у 1898 році. Загинула від рук італійського анархістаЛуїджі Лючені – під час прогулянки по набережній Женевського озера.
Її поранили ножем у серце. Стікаючи кров’ю, вона померла. Імператор не знав, як подолати своє горе. Кажуть, дізнавшись про загибель дружини, він сказав: “Вона ніколи не дізнається, як я її кохав”.
Храм було зведено до 1911 року.
Проектував споруду та керував будівництвом архітектор Теодор-Мар’ян Тальовський. Скульптори: П.Війтович, Л.Жепіховський, Ю.Шостакєвич та ін., художник — К.Сіхульський.
Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір.
Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костел скульптурною композицією «Розп’яття з Пристоячими».
Під час ремонту у підвалі натрапили на стіну, в якій замуровано два шари скла. Воно “відрізає” фундамент від стіни і слугує гідроізоляцією.
З початком Першої світової війни Австро-угорська імперія розпадалась, бракувало коштів та засобів для озброєння війська. З костелу Св. Єлизавети зняли три дзвони вагою 100, 120 та 150 кг і переплавили їх на зброю, зірвали покрівлю даху – мідну бляху та черепицю. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. у храм влучина бомба. Але його досить швидко відновили і навіть встановили 73-трубний орган, що став його перлиною. Його музику було чути аж до “Політеху”.
Під час Другої світової війни костел також пошкодили – біля нього розірвалась бомба. Після війни, у 1946 році, його закрили. В 70-х роках його облаштували під склад. Спочатку там зберігали льон, пізніше – канцтовари. У приміщенні храму мала бути книгозбірня. Радянською владою було вирішено зняти хрест з храму. Багато охочих не було, зголосився один білорус. За зняття хреста йому заплатили 80 рублів.
Вже в незалежній Україні почався процес національного і духовного відродження. Зокрема, з підпілля нарешті вийшла українська греко-католицька церква (УГКЦ), яка незважаючи на значну пошкодженість храму (стіни покриті мохом, дірявий дах, незасклені віконниці…) взялася його відбудовувати і реставрувати. Тоді ж на офіційному рівні відбулася передача документів на храм громаді УГКЦ. Позбувшись мотлоху, громада нарешті відвідала першу літургію, яку провели 24 липня 1991 р. З весни 1992 р. почалися реставраційні процеси по відбудові церковного приміщення. Після ремонту віконних рам та стелі, розпочалася інтенсивна робота над оформленням інтер’єру. Через те, що о. Михайло був капеланом Львівського коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша, викладачі та студенти цього закладу допомагали храму своїм талантом: розробили значну частину скульптурних елементів, хоругви, тетрапод тощо. В 1993 р. працівниками Львівського локомотивного-ремонтного заводу був виготовлений хрест, який вмонтували на місці зрізаного.
У 2000-2003 рр. було встановлено загорожу навколо святині. Попри це, реставраційні роботи самого храму ще проводились майже десятиліття.
Працює оглядовий майданчик на одній із веж храму, з якого видно Львів з висоти платишого польоту 88 м. це найвища споруда міста.
За матеріалами газети “Високий замок” від 2 жовтня 2014 року