Костел (пл. Соборна, 3) закладений А. Одровонжем 1460 р. Спочатку він був дерев’яним; спорудження сучасної будівлі під керівництвом будівничого Амброзія Прихильного та під наглядом монаха Авелідеса відбувалось у 1600-1630 рр.
Монастир бернардинів довгий час був зовнішнім форпостом системи укріплень Львова.
Виконувати цю оборонну функцію йому дозволяли власні системи укріплень і, в разі потреби, він захищав фланговим вогнем східні кордони міста. У цій системі міських фортифікацій, до якої він входив, був розташований між Галицькою брамою та Королівським бастіоном.
На сьогоднішній час збереглася тільки східна стіна укріплень та Глинянська вежа — з боку площі Митної. У 1618 році у вежі пробили ворота, але з огляду на безпеку міста їх заклали у 1620 р. Відновили прохід тільки у XX столітті.
Під стінами монастиря з боку вулиці Валової у 2000-х роках виник так званий «Бернарденгарден» — сад бернардинів.
Одна з чисельних легенд, якими оповитий Бернандинський кляштор, стверджує, що годинник на його вежі завжди поспішав на п’ять хвилин. Це зроблено у пам’ять про монаха, котрий побачив з вежі турків, що підкрадалися до міста. Не маючи часу бігти й когось попереджати, він перевів годинник уперед. Міська брама закрилася швидше, і місто було врятоване.
Колона св. Яна з Дуклі
Це перший католицький святий, який жив у місті Лева. Святий Ян з Дуклі, або Іван з Дуклі – чернець-францисканець. Цей святий – покровитель Львова. За аскетизм, любов до ближнього, самовіддачу, допомогу та лікування бідняків, беатифікований.
Дукля – місто на Лемківщині. Ян народився у цьомі місті 1414 року. До Львова він потрапив після 1440 року і жив у місті до кінця життя. Ян з Дуклі був абатом Львівського францисканського монастиря. Він вів аскетичний, побожний спосіб життя. Власний маєток та усі зароблені кошти віддав на користь бідних, носив простий одяг, завжди, навіть зимою, ходив босоніж, споживав просту їжу, ніколи не користувався предметами розкоші. Так він не тільки закликав до побожного життя, а й власним прикладом надихав людей. Проживаючи у Львові, йому вдалось організувати шпиталь та кухню для вбогих. Львів’яни знали його як талановитого проповідника, священика, який навертав людей до праведного життя, відпускав їм гріхи, втішав, допомагав у бідах. Ян перебрався до Львова за наказом духовного керівництва. До того він був пустельником. Певний час жив у печері, щоб позбутись світських спокус, аж поки його не покликали проповідувати слово Боже у Львові.
Згідно з легендою, Ян з Дуклі відвернув наступ на Львів козаків та татар у жовтні 1648 року. У католицьких джерелах є перекази, що, коли Хмельницький почав обстрілювати Львів з артилерії і місту загрожувало неминуче падіння, з хмар з’явився Ян з Дуклі, розкинув руки і накрив місто. Козацькі ядра вже не падали на нього, хоч козаки продовжували обстріл.
Помер Ян з Дуклі у 1484 році. Поховали його у Бернардинському монастирі. Його мощі зберігались у спеціальній срібній посудині до 1946 року. Коли поляків депортовували з міста, монахи забрали її до Ряшева, а потім перевезли до рідного міста Яна – Дуклі, у монастир бернардинців.Після його смерті монахи почали збирати свідчення оздоровлень і чудес, до яких був причетний святий Ян з Дуклі. Це було приблизно 50 випадків. У 1733 році Папа Климент ХІІ беатифікував його. У 1739 році оголосив його патроном Польщі, Литви та Русі.
Магнати Жевуські, чиїм фамільним покровителем був Ян з Дуклі, у 1734 р. пожертвували гроші на будівництво колони напроти церкви св. Андрія у Львові, де у ХV ст. здійснював богослужіння св. Ян. Головною умовою було помістити на вершечку колони фігуру святого, щоб він і надалі оберігав Львів і сім’ю мецената.
Колону споруджено коштом волинського воєводи Северина Міхала Жевуського. Щодо авторства скульптури твердження мистецтвознавців різні, наймовірніші виконавці – Томаш Гуттер або Фабіан Фесінгер.
У радянський період скульптура святого була демонтована та зникла безвісти, а колона була суттєво пошкоджена. Замість скульптури на вершечку колони помістили барокову вазу.
За матеріалами газети “Високий замок” від 13 березня 2014 року.