Теофіл Окуневський

Це була людина, яка не боялася виступати проти польських можновладців на території Галичини. Зокрема, у 1894 році, він виступив проти австрійського намісника графа Казимира Бадені. Через це прокуратура навіть почала проти нього судовий процес, який він, однак, блискуче виграв.
Ще один вартий увагу судовий процес, був проти Генрика Сенкевича, який у 1908 році публічно зневажив українських студентів на чолі з Ярославом Веселовським. Вони проводили голодування перед Віденським трибуналом, через свавілля влади на Галичині. Теофіл Окуневський став на захист студентів і виграв цей процес. Також він брав участь у скандальному процесі Мирослава Січинського.
Великого розголосу набрала дуель між двома депутатами галицького сейму в листопаді 1889 року. Одним із дуелянтів був вже відомий нам Теофіл Окуневський та поляк Томіслав Розвадовський.
Суперечка між ними виникла на національному грунті. 25 липня 1889 року під час обговорення питання про виділення урядом субсидій польському культурницькому товариству, атмосфера в сесійному залі наблизилася до точки кипіння. У запалі дискусії Томіслав Розвадовський кинув: «Навіщо сюди привели цю наволоч?!». Теофіл Окуневський, який стояв поруч і почув цю фразу, перепитав поляка, кого саме той має на увазі. Роздратований Т. Розвадовський заявив, що мав на увазі всіх українських депутатів. У відповідь український депутат обізвав його наволоччю і блазнем та викликав на дуель. Українського депутата не спинив навіть той факт, що Розвадовський мав славу досвідченого дуелянта, а молодий Окуневський вперше брав участь у подібному заході.
Сам двобій відбувся в лісі на Погулянці, котрий в ті часи був популярним місцем проведення «Божих судів». Секундантами Окуневського були польські депутати Болеслав Жардецький і Станіслав Щепановський, а Розвадовського ‒ депутат Станіслав Єнджейович і політик Вів’єн.
За спогадами очевидців, дуель відбувалася на палашах. Це крубаюче-колюча клинкова холодна зброя з широким до кінця, прямим і довгим (до 100 см) клинком, який може мати двосторонню (ранні зразки), односторонню, або полуторну заточку, і зі складним ефесом.
Судячи з усього, це був бій з дозволеними уколами. Згідно правил такого поєдинку дуелянтам дозволялося не лише рубати, а й колоти, удари можна було завдавати в будь-яку частину тіла вище поясу. Використовувати в бою ліву руку для відбивавння чи завдання ударів суворо заборонялося. На відміну від «поєдинку до першої крові», перемога у цьому виді двобою зараховувалася тоді, коли один із суперників через отримане поранення був нездатний продовжувати бій.
Під час дуелі, що відбулася 26 липня 1889 року, фортуна була на боці Теофіла Окуневського. Незважаючи на завдане йому легке поранення в руку, плече та щоку він зумів добряче розрубати голову своєму противникові. Оскільки лікар, присутній на дуелі, визнав, що Розвадовський не може продовжувати поєдинок, перемогу було визнано за українцем.
Чомусь ця історія невідома багатьом українцям навіть львів’янам, а це ж приклад справжньої лицарської поведінки та честі, який має бути відомий загалу. Гріхом є замовчувати ті сторінки нашої історії, які виховували в українцях почуття власної гідності, честі та аристократизму.