Перша писемна згадка про монастир під назвою “Борислав” у грамоті польської королеви Ядвіги датована 19 березня 1387 р. На місці монастиря з часом виникло однойменне село. Формально ж місто існує всього 86 років — у 1919 р. Борислав та прилеглі до нього села Тустановичі, Баня Котовська, Мражниця і Губичі були об’єднані в один населений пункт, наділений міськими правами, — “Великий Борислав”.
Щодо Тустановичів, то деякі вчені схиляються до версії, що це село постало на рештках легендарної фортеці Тустань, яка згадується у краківському літописі Яна Длугоша, згідно з яким вона оберігала південний кордон Галицького князівства, а також була сторожовим форпостом на “соляному” шляху, який проходив з околиць Дрогобича через Верецький перевал до Закарпаття. Тустань була зруйнована татарами в 1241 р.
Село Котів згадується вперше у 1515 р. Ймовірно, в цей час в околицях Борислава було знайдено соляні джерела. Сіль виварювали з породи у солеварнях, які називалися “банями”, тому село отримало назву Баня Котівська і стало поруч з Дрогобицькою та Старосільською солеварнями однією з найбільших в Галичині. Звідси сіль возили в Литву, Польщу, Угорщину, Румунію.
На початку ХІХ ст. виникають перші нафтові копальні. З другої половини ХІХ ст., зі швидким розвитком техніки і промисловості, нафта стає основним джерелом енергії. Початково видобуток здійснювався шляхом копання криниць, але з впровадженням передових на той час методів буріння починається її інтенсивний видобуток.
Завдяки своїй всесвітній славі одного з найбільших центрів нафто- і озокеритовидобутку, а також повісті І. Франка “Борислав сміється”, місто здобуло популярність та розголос далеко за межами краю.
Нещодавно в околицях Борислава виявлено запаси мінеральних вод, що зумовлює його подальший розвиток як курортного міста.
________________________________________
Варто відвідати:
Церква Св. Анни,
Колишній костел Св. Барбари (1902)
Пам’ятний знак “Скасування панщини 15.05.1848 р.”