Іван Боберський

Іван Боберський народився 23 серпня 1873 року на Дрогобиччині, в селі Доброгостові у багатодітній священицькій родині. Після закінчення у 1891 році Самбірської гімназії він шість років студіював німецьку філологію в університетах Львова та Граца. Саме в Граці як активний член тамтешнього українського студентського товариства “Русь” захопився ідеєю фізичного виховання молодого покоління.
У 1901 р. повертається до Львова, де отримує посаду викладача німецької мови та класичної філології в українській Академічній гімназії. Одночасно викладає фізичне виховання в жіночій гімназії сестер василіянок.
У 1903 р. Іван Боберський організовує перший спортивний гурток, який згодом переріс у славне спортивне товариство з виразною назвою “Україна”.
Ставши лідером українського сокільського руху, який на зламі ХІХ-ХХ ст. набрав широкого розмаху в Галичині, І. Боберський в серпні 1908 р. очолив Львівський “Сокіл-Батько” – головну структуру цієї масової спортивно-гімнастичної організації.
З-під пера Боберського вперше українською мовою з’являються книжки з описами дитячих рухливих забав, посібники для занять футболом, хокеєм, тенісом, а також підручники для підготовки фахівців з фізичного виховання.
З ініціативи Боберського почали виходити перші в Україні спеціалізовані спортивні газети: з 1907 р. “Сокільські Вісти”, а в 1910-1914 рр. він редагує “Вісти з Запорожа” – часопис спортивних і пожежних товариств.
З вибухом Першої світової війни, коли тисячі “соколів”, “січовиків”, “пластунів” масово влилися в легіон Українських Січових Стрільців, Іван Боберський обирається членом Боєвої Управи УСС і виконує функції скарбника легіону УСС та шефа відділу військової преси.
З початком військово-політичних подій листопаду 1918 року Іван Боберський працює в Секретаріаті військових справ уряду Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) під керівництвом Євгена Петрушевича. 1919 року перебуває у Кам’янці-Подільському, звідки виїжджає до США для організації допомоги стрілецькому війську. У травні 1924 р., коли представництво ЗУНР перестало діяти, І. Боберський став активно допомагати адаптуватися новій хвилі української еміграції, залучаючи новоприбулих до суспільно-громадського українського життя.
У квітні 1932 р. Боберський переїздить ближче до рідного краю і поселяється у словенському місті Тржич, звідки походила його дружина. Він швидко відновлює зв’язки з Галичиною. Чималу активність проявляє Іван Боберський у міжнародному олімпійському русі 1930-их років, прагнучи бачити українських спортсменів на Олімпійських іграх. 1936-го надіслав низку репортажів для “Сокільських Вістей” та “Діла” з Олімпійських ігор в Німеччині.
На схилі віку Боберський працював над спогадами та впорядковував свій багатий архів, сподіваючись передати його в Україну. В жовтні 1947 р. натруджене серце Великого Українця, Батька української фізичної культури перестало битися. Поховали його у місті Тржичі.