Ян Щасний Гербут

Народився 12 січня 1567 року у селі Боневичи (тепер Старосамбірський район Львівської області) в родині польського шляхтича, відомого польського історика, письменника та правника Яна Гербурта (1528-1578). Дитинство Яна Щасного пройшло в родовому замку, в мальовничому підкарпатському містечку Добромилі (в даний час місто районного значення Старосамбірського району Львівської області).
Початкову освіту отримав у батьків та домашнього вчителя. Змалку крім рідної польської, володів також мовою руською (українською). Грунтовну освіту Ян Щасний Гербут отримав навчаючись в Краківській Академії, Інгольштадтському та Парижському університетах, де вивчив досконало іноземні мови – латинську, грецьку, італійську та французьку.
Від 20-річного віку Ян Щасний Гербут активно займався політикою, служив секретарем у польського короля Сигізмунда III Вази, брав участь у військових походах, його долею опікувався його родич, впливовий польський політик, великий гетьман коронний Ян Замойський.
Ян Щасний Гербут, або українською Іван Фелікс Гербулт, на відміну від багатьох спольщених українських аристократів будучи римо-католиком, вважав себе українцем. Ставши у 1604 році послом (депутатом) Польського Сейма Ян Щасний відразу свідомо став на бік опозиціонерів, які вимагали від короля фанатичного католика – толерантного ставлення до православних, вигнання з Польщі єзуїтів, обмеження абсолютної влади короля. Як один із очільників опозиції Ян Щ. Гербут прийняв активну участь в збройному бунті проти короля і після поразки військової поразки бунтарів в битві під Радомом у 1607 опинився в тюрмі.
Після помилування у 1609 році Ян Щасний повертається до родинного Домромиля, перебудував старий замок на Сліпій горі поблизу Добромилю. У його браму був вмонтований родовий герб Гербутів з промовистим гаслом: “Правда і праця”. За правління Яна Гербута Доброміль досягнув найвищого у своїй історії розвитку. Гербут постійно відстоював інтереси українського населення та його віру, будував церкви. Підтримуючи право українців сповідувати свою віру Ян Щасний та його дружина Єлизавета з Замойських у 1613 році безоплатно передали землю під будівництво монастиря отців Василіан, який стоїть і в наші дні. До цього монастиря, прийнявши унію, пішов назавжди в ченці їхній єдиний син Ян.
У 1611 році у заснованій Яном Щасним в Добромилі друкарні та з його коментарями вийшли з друку “Аннали” перемишльського каноніка, видатного вченого, філософа Станіслава Оріховського, який заперечував божественне походження влади, розвивав ідею поєднання католицької та православної Церков, трактував свободу, як найбільше надбання Людства. Думки цього великого гуманіста, вочевидь, повністю відповідали думкам Яна Щасного.
Ян Гербут, як досвідчений політик, усвідомлював всю небезпеку для Польської держави наступу на права русинів (українців) та намагання насильно зробити їх римо-католиками. Ще перебуваючи в ув’язненні у 1607- 1609 роках Ян Щасний розпочав писати літературні твори, писав латиною, польською, українською мовами. Він автор твору “Перемога козаків над татарами”, сатиричного твору “Єзуїти”, праці “Діалог про оборону України”. Українською мовою написав твори “Геркулес слов’янський”, поему “Гадка (розмова) Гриця з Фортуною”. Записував він також українські народні пісні.
Тюремне ув’язнення, постійне політичне переслідування з боку магнатів, шляхтичів та католицького духовенства за проукраїнську діяльність підірвали здоров’я Яна Щасного Гербута і 31 грудня 1616 року, у віці 49 років відійшов у Вічність, великий гуманіст та видатний діяч Українського Відродження, у своєму родовому замку в Добромилі.

Ян Щасний Гербут, або поляк, що захищав права та свободи українців