Перші правила їзди для велосипедистів у Львові

Двоколісну машину, яка називалась “велосипед”, побачили львів’яни на своїх вулицях в кінці квітня 1867 року, незадовго після його винайдення. Це була конструкція першого велосипеда, за який брати Мішо у 1862 році на промисловій виставці в Парижі були удостоєні Золотої медалі.
1869 р. – почало виходити у Львові одне з перших у Європі періодичне видання “Das Velocipede”.
1886 р. – у Львові зареєстрований Львівський Клуб Циклістів. ЛКЦ став першим велосипедним клубом на території України і одним з перших у Європі.
травень 1886 року – механік Іваніцький створив випозичальню велосипедів після укладення угоди з власником ресторану на Високому Замку. Це була перша випозичальня велосипедів на Галичині.
6 травня 1893 р. – у Львові механік Александр Заячківський в своєму закладі по вул. Коперніка відкрив першу в краї ремонтну майстерню для біциклів, що говорило про велику кількість циклістів у місті.
1894 р. – у Львові презентовано перший велосипедний проект євпропейського рівня – спортивна траса для коловців 400 метрової довжини “навколо легкоатлетичного стадіону з врахуванням міжнародних вимог з будівництва такого типу споруд”. Ця споруда була признана одним з найкращих досягнень країни і не мала собі рівних у Галичині до кінця століття.
Значна кількість велосипедистів у Львові диктувала нові вимоги до роботи установ, підприємств, житлового будівництва. Так, в новобудовах п. Ріхтмана по вул. Академічній, які були закінчені весною 1897 року, спроектовано в нижній частині будинку приміщення для велосипедів.
“Крайовий банк у Львові”, як перший в Галичині організував приміщення для велосипедів своїх клієнтів і працівників.
Органи влади змушені все частіше регламентувати дорожній рух з врахуванням його нових учасників.
10 серпня 1898 р. – дирекція поліції з погодженням Магістрату Львова видає “Правила їзди на колі на території м. Львова”, де в п. 1 зазначено “Коло кожного типу, вважається за транспорт легкий, тим самим надалі зобов’язує коловців дотримуватись порядку руху для всього транспорту в м. Львові”. Це означало, що скасовуються, накінець, всі дискримінаційні приписи минулих років стосовно велосипедистів, і він стає повноправним учасником дорожнього руху.
10 серпня 1898 року у Львові видали перші правила їзди для велосипедистів.
Цього дня дирекція поліції нашого міста, за погодженням з магістратом, затвердила Правила їзди на колі на території міста Львова. Цим документом роверистів визнали повноправними учасниками дорожнього руху та зобов’язали дотримуватись порядку. У Європі їзда на двоколісних набула популярності у другій половині ХІХ ст. Вже з 1869 року там почали проводити перші змагання – того року в Парижі нараховувалось 1300 велосипедів. 1867-го в Парижі відбулась всесвітня виставка, на якій демонстрували технічні винаходи. Звідти у тому ж році до Львова привезли перший велосипед. Тогочасний велосипед виглядав не так, як теперішні. Переднє колесо було великим в діаметрі, дуже масивним. А заднє – навпаки, маленьким, і над ним прикручували сідло. У Львові роверів не випускали, купити його можна було тільки в Європі. Виписати його можна було з європейських газет, з них же львів’яни дізнавались про технічні новинки. Коштував недешево, їздили на ньому переважно студенти. Найвідомішим популяризатором роверів у Львові був “соколівець” Казимеж Гемерлінг. Вперше він сів на велосипед 1888 року. Гемерлінг передплатив два журнали, які видавали у Мюнхені та Лейпцигу. З них він дізнавався про техніку їзди, технічні новинки, оздоровчу дію цього спорту.
У 1894 році Гемерлінг відредагував “Підручник для велосипедистів”, а наступного року випустив календар із картою доріг Галичини. З березня 1895-го Гемерлінг видавав газету “Коло”, яка виходила двічі на місяць і розповідала про велосипедні перегони, екскурсії, а також про інші види спорту. Казимеж організував клуб циклістів. Спочатку туди входило шестеро його однодумців, а 1895 року у Львові вже нараховувалось 167 циклістів. Для них звели у 1894 році перший велотрек. Він був на території Стрийського парку, на місці, де зараз працює дитяча залізниця. Шоломів на голову велосипедисти не одягали, ліхтариків на роверах також не було. Найважче до появи роверів звикали колі. Був випадок, коли на вулиці Стрийській велосипедист налякав коня, що був запряжений у карету. Тварина налякалась і понесла карету.
Біциклістський клуб діяв при «Львівській політехніці», масовим був і відділ при спортивному товаристві «Сокіл». 1893 року він налічував майже сотню учасників. Велосипеди підкорили всі значущі міста, і в багатьох із них при відділеннях «Сокола» створювалися товариства циклістів.
Наприкінці ХІХ ст., коли походження і навіть професію першого зустрічного було легко визначити по одягу, своєрідна уніформа з’явилася й у біциклістів. Вони носили вовняні або фланелеві костюми, легкі вовняні шапочки з козирками, трикотажні сорочки та високі гетри. Штани часто внизу застібалися на ґудзики — щоб тканина не потрапляла в зірочку. У 1910-ті рр. місце «біцикла» займає «ровер».
1894-го у Львові вийшов тоненький, але багато ілюстрований «Підручник для велосипедистів» авторства згаданого Хеммерлінга та Віктора Бергера. Останній тримав на вул. Академічній велосипедну крамницю і спонсорував видання підручника.
З’являлися спеціальні путівники для велосипедистів і нариси про подорожі на двох колесах. Піонером і тут був Хеммерлінг зі своїм календарем-путівником по Галичині, який вийшов 1895 року в друкарні Голлоба. У львівській друкарні Піллера 1898-го була видана книжечка Ярослава Пеньонжика «Львів — Кам’янець-Подільський. Нотатки з подорожі цикліста».
За матеріалами газети “Експрес” 8-15 серпня 2013 року