Леон Козловський

Одним з політичних діячів пов’язаних зі Львовом з незвичною біографією став Леон Козловський. Людина з непростим життям та важкою долею, він встиг побувати і університетським професором і прем’єр-міністром, і бути засудженим до страти, після цього бути звільненим та дезертирувати.
Народився Леон у селі Рембешице (сучасний Келецький повіт, Польща). Дитинство його проходило на територіях так званого «Царства Польського» у складі Російської імперії, до якого у той час належала і Варшава, де він навчавс у гімназії. У 1910 році, він склав матуру. Після цього, він вирішує переїхати у підастрійськ уГаличину, де записується до Ягеллонського університету у Кракові. Вважається, що у цей час він налагоджує свої перші контакти з Юзефом Пілсудським. У 1912-1913 роках, він навчається у Тюбінгенському університеті. У 1914 році, він разом з своїм керівником з Тюбінгену – Р. Шмідтом, відвідує Крим та Кавказ.
Проте 1914 рік стає роком початку І Світової війни. Леону доводиться зробити один з багатьох можливих виборів і він у цей час служить Першому полку уланів Легіонів Польських. У 1917 він покидає армію і їде до Тюбінгена, щоб закінчити своє навчання і здобути ступінь доктора філософії. Він здобуває його у серпні 1918 року.
Весною 1920 р., він габілітується як доцент Ягеллонського університету. Габілітаційна праця Козловського носила назву: «Groby megalityczne na Wschod od Odry». А 1921 році, починається етап його активної роботи у Львівському університеті. У 1922 році Леон запросив працювати на посаду асистента Кароля Стояновського. У 1921 році було створено кафедру доісторичної археології зі спеціальним оглядом праісторії польських земель (вживали також назву „кафедра праісторії”). Серед знаних учнів Козловського, виділяються археологи Тадеуш Сулімірський, Маркіян Смішко, Казімєж Журовський, Ірена Сівкувна, Кароль Стояновський, Ян Брик та інші. У 1929 році, Козловський стає звичайним професором кафедри.
Окрім наукової, він займається також активною політичною діяльністю. Її апогеєм став 1934 рік, коли він стає Прем’єр–міністром Польщі. Проте протримався він на цій посаді недовго. Численні особисті конфлікти, прийняття польської конституції 1935 року та інші чинники, змусили його подати у відставку. Він поїхав у відпустку до Італії, і там його спіткала новина про смерть Юзефа Пілсудського. Після цього, він фактично був змушений покинути польську політику.
Після того, як радянські війська захопили Львів у 1939 році, Козловський був заарештований. Він вступив до армії у званні поручника, однак восени 1941 року, він дезертирував, що стало причиною численних недоведених чуток про його колаборацію з німцями. Тим не менш, він не був репресований нацистами і до своєї смерті у травні 1944 року спокійно доживав віку у Берліні. Згодом, його перепоховали у Варшаві.