Грімне

Протягом віків назва села змінювалася. Одна із перших згадок про село датується в документах 1410 роком. На початку XVI ст. село Грімне згадується як Громно і Грумно. За люстрацією 1515 р. в селі було 24 лани з кметями, корчма. Село зазнавало набігів кримських татар. Так, у 1648 р. половину села було полонено, спалено церкву і корчму. Багато з тих, хто залишився, повмирали від різних хвороб. У 1848 р. селяни з с. Велика Горожанка, с. Грімне та інших навколишних сіл підняли повстання та отчили замок-помістя у Великій Горожанці, який спалили.
В 1880 р. в Грімному проживало 2239 осіб. У 1900 р. відкрито школу з польською мовою навчання. Маєтки графа Лянцкоронського (292 га) було націоналізовано радянською владою у 1939 р.
Грімненська сільрада утворилася 27 січня 1940 р. та знаходилася у будинку-плебанії, який тепер належить Українській греко-католицькій церкві. Підчас Другої світової війни 60 жителів села було вивезено на примусові роботи в Німеччину. 139 чоловіків мобілізовано до Червоної армії. За даними радянських каральних органів велика кількість жителів Грімного активно діяла в підпіллі та допомагала ОУН. Провідником місцевої сітки ОУН був Тріль Онуфрій, який загинув в бою з військами МГБ.
У 1947 р. у с. Грімне діяв підпільний штаб командира УПА Романа Шухевича. Ця криївка згадується охоронцем Романа Шухевича — Михайлом Зайцем — “Зенком”. Зокрема, він розповідає, що підпільний бункер Р. Шухевича було організовано у будинку священика Пантелеймона Місюренка. За свідченнями Марії Гусяк, 5 березня 1948 р. на цій підпільній квартирі М. Заєць убив міліціонера, який зайшов у будинок для перевірки документів і випадково побачив двох озброєних бойовиків ОУН. Тепер тут засновано музей Р. Шухевича.
Музей підпільного штабу УПА генерала Р. Шухевича, у будинку священника; церкву Преображення Господнього, дерев’яну (1776 р.), з дзвіницею.