Ратуша

Побудову першої ратуші слід датуувати кінцем 50-х – початком 60-х років 14 ст. Вона була деревяною і згоріла у 1381 р. При цьому були втрачені всі міські документи. Через деякий час ратушу відновили. В 1404 р. на ній встановили годинник. У 1489-1491 рр. ратуша була реконструйована.

Значно більшу реставрацію провели у 1617-1619 рр. за розпорядженням бургомістра М. Кампіана і його коштом. Була вона настільки масштабною, що її результатом став третій варіант ратуші. Стару вежу частково знесли, її залишок утворив цоколь, на якому було встановлено нову вежу – восьмигранну, з чотирма циферблатами годинників. Вежа була оведена балконом, на якому постійно перебував сторож. Балкон спирався на 20 консолей, вісім з яких мали вигляд левів,в лапах у кожного з них – щит з родинною емблемою члена міської ради.

Висота вежі становила 58 м. На її шпилі знаходився залізний флюгер у вигляді лева. Після того, як місто витримало облогу турків, лева позолотили. Над флюгером були закріплені металева куля і зображення орла – герба Польщі. Стіни оздоблювали кам’яні рельєфи. біля входу на виссокому стовпі стояла кам’яна фігура лева.

Зала засідань Ради була завішана портретами королів і полководців у рамах. Інтер’єр прикрашали дорогі килими. Згідно з законом, торгівля між іноземними купцями у Львові могла вестись тільки через перекладача, який також виконував функції розвудника і контррозвідника (таємно). Існував і інший закон, щороку дарувати Раді один-два килими. Якість килима була показником кваліфікації перекладача. Зі свого боку, купці, зацікавлені у підтриманні добрих стосунків з містом, намагались вибрати якнайкращий подарунок для перекладача.Так поступово виникла славетна львівськ колекція килимів – індійських, перських, узбецьких. Вона належала Раді і називалась консулярною. До наших часів колекція не збереглась.
Поряд з залою засідань знаходилась скарбниця знайціннішим майном Львова – документи щодо привілей. Були часи, що тут зберігались корона і скіпетр королів польських і державна казна.
Ратуша будувалась за проектом вроцлавського архітектора А. Бремера. За наказом бургомістра на будівництві використовували в’язнів ратушних тюрем.
З часом до цоколя ратуші були зроблені численні прибудови господарського призначення. Їх стали розбирати, при цьому пошкодили цоколь. У ньому утворилась тріщина, яка стала причиною того, що 14 липня 1826 р. вежа ратуші завалилась, загинуло 8 осіб. Це відбувалось в той самий момент, коли спеціальна комісія визнала стан вежі ратуші задовільним.
Закладення нового будинку ратуші відбулось через рік великими урочистостями. Будівництво тривало протягом 1830 – 1835 рр. Авторами проекту були Ю. Маркль, Ф. Трешер, А. Вондрашка. Стиль – віденський класицизм. Нова ратуша за розмірами значно перевищувала стару. Для її будівництва довелось розібрати не тільки руїни старої ратуші, але і навколишні кам’яниці.
Деякі фрагменти старої ратуші збереглись дотепер. У львівському історичному музеї знаходяться флюгер і барельєф із зображенням галери. У металевій кулі над флюгером були знайдені львівські монети 14 ст., вони також зберігаються в історичному музеї. Фігура лева, що стояла на стовпі біля входу, знаходилась на Високом Замку. З восьми консолей балкону, збереглись п’ять. Дві з них стоять на вул. Коперника, дві – біля штучної печери на Високому Замку, а одна зберігається у Львівській картинній галереї.
На будівництво нової ратуші витратили 500 тис. крон – астрономічна на той час сума. У 156 кімнатах і дев’яти залах розмісились, крім магістрату, школи, ощадна каса, міський архів та інші установи.
Вежа піднялась на 65 м. У той час вона мала купольне завершення. Новий годинник виготовили у майстерні Віденської політехніки.
Під час придушення повстання 2листопада 1848 р. ратушу підпалили бойовою ракетою. Загорілась вежа і через деякий час купол провалився в середину.
Будинок було відновлено у 1851 р. Купольне завершення заміними зубчастим. У 1852 р. на вежі встановили новий годинник. У 1883 р. ратушу з’єднали першим у Львові телефонним зв’язком з деякими установами і пожежною командою. У ратуші засідав ммагістрат, тут жив міський голова.