Львівська опера

В бурхливий час розвитку Львова міські урядники вирішили: для міста необхідний новий театр. Тим паче у 1892 році завершувалась дія привілею, за яким місто користувалось театром, побудованим ще Станіславом Скарбеком у 1842 році.

Невдовзі був оголошений конкурс. Водночас проводилась жвава дискусія щодо місця розміщення театру. Розглядалось кілька варіантів: теперішні пл. І. Підкови, пл. ген. Григоренка, пл. Галицька, у парку ім. І. Франка, на місці Низького замку та ін.

У 1896 році переміг проект, що надійшов з Лейцпигу. Також вирішено: театр будуватиметься на площі Голуховських. Невдовзі виявилось, що надіслав його директор промислової школи, член Політехнічного товариства у Львові і відомий архітектор Зиґмунт Ґорґолевський. На конкурсі розглядалось всього два проекти. Другий, що не одержав підтримки суддів належав Яну Завейському. Він ще довго не міг погодитись з думкою суддів. Після напруженої дискусії і певних змін проект Ґорґолевського переміг. Для виконання будівництва доводилось провести значні роботи. Перш за все змінено річище Полтви, що протікала тоді під проспектом Свободи. Земляні роботи розпочато 5 червня 1897 року.

Збудований театр у 1895-1900 рр. за проектом директора Художньо-промислової палати, архіектора З. Горголевського. 4 жовтня 1900 року відбулось урочисте відкриття театру прем’єрою опери «Янек» Владислава Желенського. Серед знаменитих гостей була оперна співачка Соломія Крушельницька, письменник Генрик Сенкевич, композитор Ян Падеревський та ін.
Фронтон театрального будинку вінчає скульптурна композиція, виконана П. Війтовичем. Це алегоричні фігури: Слава з пальмовою гілкою (в центрі), зліва – Геній драми і комедії, справа – Геній музики.
Чотириярусна зала вміщує 1000 глядачів. В оздобленні інтер’єру брали участь найкращі тогочасні скульптори та художники: П. Війтович, Т. Баронч, Ю. Белтовський, С. Дембіцький, П. Гарасимович, Т. Попель. під час прем’єрних вистав сцену закриває парадна завіса “Парнас”, виконана Г. Семирадським. На сцені Оперного театру виступали С. крушельницька, М. Менцинський, А. Дідур.
На рівні першого поверху знаходиться так званий дзеркальний зал, важливим елементом оздоблення якого є дзеркала, розташовані одне навпроти одного для оптичного розширення залу (35 х 7,5). Тут, над дверима і вгорі навпроти них, возвеличуються чотири жіночі постаті, що уособлюють Любов (із амуром), Заздрість (зі змією), Материнство (з дитиною), Гордість (із люстерком). Над дзеркалами хороший настрій створюють зображення чотирьох пір року: весни (із квітами), літа (з сопілкою), осені (з плодами поміж хризантем), зими (з вогнищем).

Споруда театру пережила дві війни і багато разів пошкоджувався. Вичерпався термін дії технічних систем, рівень обслуговування сцени не відповідав тодішнім вимогам. Пожежна безпека вимагала переобладнання залізної завіси та її зміцнення. Слід було негайно зміцнювати існуючу дерев’яну підлогу по металевих балках у партері, збільшити кількість пожежних кранів.
В основі фундаментів споруди – неоднорідні, дуже стискаючі мулисті й заторфовані грунти. Внаслідок помилок при будівництві вже на початку експлуатації на споруді з’явились тріщини. Вони поступово збільшувались, виникла небезпека подальшої експлуатації театру. 1979 року розпочались роботи з реконструкції театру. Проведено реконструкцію застарілої механіки сцени, повністю замінено систему опалення і вентиляції, водопостачання і каналізації. Укладено нову систему кільцевого дренажу фундаментів, повністю замінено покриття купола театру. Будинок зміцнили, відновили інтер’єри і фасади.
Легенди Опери
Романтичні історії, що крутяться навколо львівської опери, зазвичай мають трагічне завершення. У 1912 році Львів сколихнула жахлива новина – акторку Львівської опери Яніну Огінську-Шендерович через ревнощі застрелив банкір і правник Станіслав Левицький.
Інший львів’янин – окуліст Бужинський через нещасливе кохання до співачки театру наклав на себе руки.
Одна з легенд пов’язана з надзвичайно красивою завісою «Парнас». ЇЇ замовили у польського художника Генрика Семирадського. Майже чотири роки працював митець над завісою для театру, та коли робота вже була готова виявилось що у міста немає грошей для оплати роботи художника. І тоді Генрик здійснив істино величний вчинок – подарував завісу театру.
На відкриття він приїхати не зміг. Подивившись на фотографію з зображенням театру, написав у листі: «Чудова будівля, усі земляки, хто бачив її, говорять про неї зі щирим захопленням».
Але одна з найнеймовірніших легенд – історія про суперечку навколо статуї «Слави» на фасаді театру. Якось з друзями повз Львівську оперу проходив професор Львівського університету Марс, який викладав гінекологію та акушерство. Побачивши статую він авторитетно повідомив що такий округлий животик як у неї буває тільки у жінок на четвертому місяці вагітності. Для підтвердження власних слів він віднайшов скульптора, який ліпив «Славу» а від нього дізнався адресу натурниці. В останньої і справді була дитина, на основі дати її народження він підтвердив власну правоту.
У львівській Опері не лише люди, а й скульптури не раз обростали легендами. Так, предметом однієї з найнеймовірніших суперечок, які були у нашому місті, стала головна скульптура Опери «Слава». Професор Львівського університету Марс багато років викладав акушерство і гінекологію і якось проходячи із друзями повз театр, заклався, що «Слава» не випадково має такий округлий животик. Професор заприсягнувся своєю науковою честю, що такий живіт буває лише у жінок на четвертому місяці вагітності. Щоб підтвердити свої слова і виграти парі, Марс пішов до скульптора, який ліпив «Славу» і взяв у нього адресу натурниці, котра позувала йому при роботі. У натурниці і справді виявилася дитина. На основі дати її народження принциповий професор таки зміг підтвердити свою правоту і довів, що наша львівська «Слава» справді є вагітною.
Львівська опера була урочисто відкрита 4 жовтня 1900 року. 6 жовтня раптово нестало головного архітектора Зигмунда Горголевського. Це стало причиною різних домислів. Згідно з легендою, автору увірвався терпець через тріщини у стінах споруди, які виникли внаслідок просідання фундаменту. За іншоюверсією, причиною самогубства став невдалий жарт знайомого архітектора,про те, що театр розсипався. Виникла версія про спорудженнясбудівлі на дерев’яних палях. Або ще одна – театр споруджено просто над руслом Полтви. Обидві версії – вигадки. Розповсюджена помилкова версія про те, що Горголевський проектував театр в Одесі. Ще однією вигадкою є розповсюджена версія про парадну завісу театру, яку нібито подарував театру художник Генрих Семирадський. Насправді цей твір йому замовив театральний комітет ще 1898 року, а 15 тисячний гонорар був виплачений 1901.